Адаменко Микола Петрович (нар. 20.12.1931, с. Загребелля Сосницького р-ну Чернігів, обл.) — філолог, поет. Учасник укр. правозах. руху. Політв’язень рад. тюрем і концтаборів (1953-56). Член СПУ (1988). Лауреат обл. премій ім. Б. Грінченка та М. Коцюбинського.
Закінч. СШ у Сосниці Чернігів, обл. Вже в шкільні роки почав писати вірші. 1950 вступив на філол. ф-т Київ, ун-ту, на ф-т журналістики не пропустила мандатна комісія, бо «перебував на окупованій території». Рік навч. наромано-герман. відділенні, відтак перевівся на українське. Щоб краще знатися на «рад. дійсності», шукав відповідь у забороненій літ-рі, зокрема в М. Гру-шевського, В. Винниченка та ін. Відвідував літстудію, спілкувався на «наболілі» теми з Г. Волощуком та Р. Доценком. їхні розмови було прослухано й фіксовано (що виявилося пізніше, під час слідства). А. й далі писав вірші, що все більше набирали бунтарської гостроти, давав читати приятелям, яких вважав надійними. Дехто з них доносив на нього. 22.11.1952 на «профіл. бесіді» в КДБ він чітко виклав у поясн. записці свою укр. позицію.
18.01.1953 заарешт. за написання «націоналіст.» віршів. Було вчинено 24 допити. 11.04 т. р. попереднє слідство було завершено й справу А. передано до Київ. обл. суду. 14.05 відбувся її розгляд на закритому суд. засіданні. Було звинув. за ст.ст. 54-10 ч. 2, 54-11 КК УРСР і засудж. на 10 р. таборів і З р. обмеження в правах. Ув’язнення відбував у концтаборі Нироблаг (Півн. Урал), працював на лісоповалі.
У червні 1956 було звільнено, але через відсутність реабілітації не зміг відновитися на навчанні. Довго не мав роботи. Деякий час працював вантажником на ст. ДОЧ Борзнян. р-ну, потім — у рідному селі в колгоспі різноробом, обліковцем, бригадиром садово-городньої бригади. Вступив до Борзнян. технікуму плодоовочівництва на заочне відділення. 1962 його було реабілітовано, й лише тоді зміг поновитися в Київ, ун-ті на 4-й курс укр. відділ, філфаку, заочно. Працював учителем укр. мови, літ-ри та музики в Полюшкин. восьмирічній школі Новгород-Сівер. р-ну. Через 8 років переїхав у с. Сосниця, де працював учителем у СШ ім. Довженка до виходу на пенсію.
Має публікації творів у журналах та збірках. Твори поета мужні, відкриті, сповнені болю й переживання за майбутнє України. Лише 1985 вийшла перша поет, збірка «Повінь». Потім побачили світ ще кілька книг А. Серед них 2001 — книга прози (роман і 13 новел), 2003 — продовження роману «Закон — тайга». Перша і друга книги стали книжками року на Чернігівщині. А. було удостоєно за ці твори обл. премії ім. М. Коцюбинського, перед тим — обл. премії ім. Б. Грінченка. 2001 почав працювати над кн. «Історія Сосниці та її довкілля», долучивши до праці ще кількох краєзнавців. 2005 нагор. орденом «За мужність».