Монументальна архітектура прийшла на територію України в епоху античності. Прийшла разом із грецькими колоністами, які густо заселили гавані Північного Причорномор’я в б-3 ст. до н. е. В гирлі Південного Бугу греки заснували Ольвію, на березі Дністровського лиману – Тіру та Никоній, а в Криму – побудували вісім великих міст і десятки неукріплених поселень, котрі згодом об’єдналися у два могутні державні утворення – Боспорське царство та Херсонеську республіку. Елліни принесли на чорноморські береги свій традиційний життєвий уклад, і багато століть не допускали його змішання з «варварськими» звичаями корінних племен. Тому, незважаючи на віддаленість від культурних центрів Середземномор’я, чорноморські колоністи прекрасно знали тенденції сучасного їм мистецтва і створили на своїй новій батьківщині чудові зразки античної архітектури.
Архітектура епохи античності мас такі характерні ознаки:
- планування будівель підкреслено лаконічне, переважають масивні прямокутні, циліндричні й півциркульні конструкції;
- фасади, як правило, оформлені портиками – композиціями з колон і трикутного фронтону, що спирається на них;
- основний засіб зовнішнього декорування – колонади, що оперізують будівлю за периметром, прикрашають внутрішній двір, фасад, інтер’єр; оформлення колон стандартизоване і відповідає системі ордерів;
- майже повністю відсутні вікна – освітлення будівлі відбувалося через арки, відкриті галереї, широкі отвори в стелі тощо;
- основний будівельний матеріал – квадр (шліфований камінь), в елліністичний і римський час – цегла; у типовій кладці чергувалися ряди каменів різної висоти.
Античні храми зазвичай уявляють собі білосніжними, та це не вірно: спочатку їх було розписано яскравими фарбами. Основними кольорами розписів був червоний (теракота), синій (ляпіс-лазур) і білий (нефарбований мармур або штукатурка). Саме таким, червоно-синьо-білим був славнозвісний афінський Парфенон (рис. ліворуч). У музеї Херсонеського заповідника зберігається унікальний фрагмент портика, на якому й досі видно залишки червоної та синьої фарб.
Період розквіту грецьких колоній на півдні України охоплює три епохи давньогрецької культури – архаїчну (650-480 рр. до н. е.), класичну (480-338 рр. до н. е.) і елліністичну (338-180 рр. до н. е.). Кращими зразками архаїчної архітектури є Царський і Золотий кургани, що збереглися на околицях Керчі (древнього Пантікапея). До пам’ятників класичної епохи належать теменоси (храмові ділянки) в Ольвії та Пантікапеї, театри в Херсонесі, Ольвії та Німфеї, знаменитий пантікапейський перистиль. Нарешті, найбільш збереженими зразками елліністичної архітектури на півдні України є цитадель Херсонеса, замок Афінеон в околицях Нового Світу, а також склеп Деметри та Мелек-Чесменський курган у Керчі.
Греки будували храми зального типу, з одним молитовним приміщенням — целою, що завершувалася скульптурою божества. Планування храму було суворо регламентоване й обмежувалося кількома стандартними типами, що відрізнялися за числом колон і їх розташуванням.
Епоха класичного Рима залишила мало слідів на півдні України. На сьогоднішній день безсумнівно римськими є лише три пам’ятники — форт Харакс на околицях Кореїза, кастел (укріплення) із храмом Юпітера Доліхена в Балаклаві та ряд громадських будівель (в основному казарм) на території Херсонеса. Однак навіть у цих спорудах проявилися основні риси римської архітектури — півциркульні арки, штукатурне покриття стін, широке застосування цегли як будівельного матеріалу.