Козацтво — збірна назва, що стосувалася як членів окремих козацтв Запорізького, городового, реєстрового, надвірного, повстанського, так і козаків, які гуртувалися на Дону, на Кубані, по інших територіях Московії. В Україні слово «козак» у вжитку з кінця XV ст. Саме походження його викликає полеміку, але більшість дослідників сходиться на тому, що воно прийшло до нас із тюркських мов. З досі виявлених письмових згадок найдавнішою, в якій засвідчено слово «козак» є «Початкова історія монголів», де воно з’являється у записі, що датується 1240 роком і подається на ознаку самотнього воїна, самотньої людини, яка не обтяжена ні сім’єю, ні власною домівкою, самотнього мандрівника. Дещо наближенішим до українського поняття «козак» видається тлумачення, яке дослідники віднайшли у словнику половецької мови, датованому 1303 роком. Там козак означав «страж», «конвоїр», «охоронник»… Це були воїни, найманці, які супроводжували каравани, несли охоронну службу, а подеколи й самі займалися розбійними нападами.
Історично склалося так, що в мові українського народу поняття «козак» вживається на ознаку справжнього воїна, лицаря людини вільної, незалежної, яка присвячує своє життя захистові рідної землі, свого народу. Православної віри. Найдавніша з віднайдених письмових згадок про українське козаків є «Хроніка» польського хроніста Бєльського. Описуючи похід польського князя Яна Альбрехта, сина польського короля Казимира IV, хроніст повідомляє, що просуваючись 1489 східним Поділлям, на яке напали татари, польське військо мало за провідників місцевих козаків. Дещо пізнішим часом, 1492, датується лист кримського хана Менглі-Гірея до Великого князя Литовського, в якому хан скаржиться, що кияни та черкасці захопили під Тягинею, десь у гирлі Дніпра турецьку галеру, і просив князя навести лад на своїй території. У листі, надісланому у відповідь, князь обіцяв, що його воїни «потрусять отих козаків». Згадку про козаків дослідники віднаходять і в грамоті Великого князя Литовського Олександра Ягеллона, датованій 1499, в якій він визначав кількість «з того всього десяте», податку, який мали сплачувати «козаки з верху Дніпра», які спускаються до пониззя Дніпра з товарами. Уся подальша історія українського козацтва та інших козацтв відома, описана в багатьох виданнях й окреслена всіма статтями даної енциклопедії.