У серпні 1918 року Головне управління справами мистецтва та національної культури звертається до міністра закордонних справ української держави Дмитра Дорошенка з листом, в якому, зокрема, мовилося що конче потрібна організація спеціальних органів, комісій при консульствах української держави в Петрограді та Москві, які наділені б певними правами, взяли б на себе піклування пам’ятками української старовини та мистецтва в цих містах і взагалі в російській Совєцькій республіці. У зв’язку з цим пропонувалося створити при українських консульствах спеціальні комісії, які б займалися б охороною та поверненням в Україну пам’яток старовини і мистецтва. Пропонувалося також визначити персональний склад комісій. І такі комісії було створено. До них увійшли відомі українські діячі Петербурга і Москви. Головою комісії по реєстрації української старовини у Петербурзі призначили Василя Щавинського, відомого мистецтвознавця і колекціонера. І тут в перебіг подій втрутилась історія. Тільки но комісія взялася до роботи як у більшовицькій Росії загострилася обстановка. Після проголошення червоного терору, українські діячі перетворилися на мішень, декого з них навіть взяли в заложники. Зокрема, заложником став один з головних співробітників комісії Петербурзі Павло Потоцький, колишній генерал-землевласник з Полтавщини, відомий знавець і збирач старовини.
Українсько російські міждержавні переговори розпочалися у травні 1918 р. Для ведення переговорів з української сторони створили 8 експертних комісій. Комісії з культури очолював міністр освіти Петро Іванович Холодний, живописець, графік і вітражист. На початку листопада 1918 переговори між Україною і Росією згортаються.
Більшовики наступають на Україну, згодом, як відомо, перемагають це і вирішило долю історико-культурних цінностей нашого народу. Для прикладу, актами від 28 грудня 1930 року, 21 січня 1931 та 1 серпня 1933 року з Києво Печерського історико культурного заповідника до Мосторгу було надіслано близько 400 виробів декоративно-ужиткового мистецтва. Був серед них і золотий фельдмаршальський жезл Румянцева задунайського, інкрустований діамантами, що був перед тим покладений до Успенського собору на довічне зберігання. 23 липня 1938 року на тимчасову виставку до 750 річчя „Слова о полку Ігоревім” були передані твори мистецтва 12 століття з Михайлівського золотоверхого монастиря в Києві. Ці твори до Києва не повернулись, вони осіли в державному Ермітажі і Третьяковській галереї. У 1991 р. з села Капустине Шполянського району Черкаської області до державної скарбниці при міністерстві фінансів СРСР відправили скарб, що складався з п’яти золотих 2000 срібних 850 мідних монет 17 століття країн західної Європи. І це 1991 рік,