Гімн – офіційна пісня, яку виконують на офіційних урочистостях, державних заходах, військових парадах, політичних подіях, церковних ритуалах тощо. Державний гімн України. “Ще не вмерла Україна” був написаний у 1860-х роках. Слова написав поет, етнограф і фольклорист Павло Чубинський (1839-84). Вперше він був опублікований в 1863 році і швидко став популярним серед інтелігенції та студентів по всій Україні. Музику написав український католицький священик, композитор і диригент Михайло Вербицький (1815-70). Наприкінці 19 століття інші композитори, зокрема Кирило Стеценко, також поклали текст на музику. “Ще не вмерла Україна” був найпоширенішим гімном, він став ще популярнішим під час Української революції 1917-21 рр. Заборонений за часів радянської влади, він був прийнятий після 1991 року як офіційний національний гімн.
Протягом 19-го і 20-го століть інші пісні також вважалися національними гімнами на українських землях, особливо “Заповіт” Тараса Шевченка, який часто виконувався на офіційних заходах. У Галичині пісня “Благаємо всіх вас про мир. Браття” (слова Івана Гушальковича, музика Дениса Січинського) була прийнята під час Революції 1848 року як гімн галицьких українців. На Закарпатті українці використовували гімн “І був русин” та “Підкарпатські русини” (слова Олександера Духновича). Останній був офіційним гімном Закарпаття під чехословацькою адміністрацією (до 1939 року). Незалежна Карпатська Україна проголосила “Ще не вмерла Україна” своїм офіційним гімном.
Українці діаспори, як правило, використовували “Ще не вмерла Україна” як свій гімн: у Північній Америці – пісні “За тебе. Україно” (сл. Василя Щурата, муз. Станіслава Людкевича) та “Для тебе, Україно, живемо” (сл. Остапа Грицая, муз. Людкевича) також співали як гімни.