Шведсько-російська війна 1741-1743 — війна, яку шведський уряд розпочав, сподіваючись повернути собі землі, втрачені згідно з Ніштадтським миром (1721), тобто за підсумками Північної війни 1700-21.
Цю війну історики називають «дивною й авантюрною». Шведи зважилися на неї підтиском Франції, котра сподівалася, що шведам вдасться відволікти Росію від допомоги Австрії в Сілезький війні (1740-1741, за володіння Сілезією) — маючи при цьому лише 15-тисячну армію. Та й та була ослаблена і деморалізована минулими поразками, і зовсім не готова до війни. Під час першої ж битви під Вільманстрандтом (1741) російський корпус фельдмаршала Лассі, який нараховував 10 тисяч багнетів та шабель, завдав поразки корпусу шведського генерала Врангеля (6 тисяч осіб), а рештки його загнав до фортеці Вільманстрандт. Оскільки здаватися шведи не бажали, і навіть вбили парламентаря, якого росіяни послали на переговори, то Лассі довелося взяти фортецю штурмом. У цій битві шведи втратили майже 4 тисячі солдатів, чи не третину своєї армії, а сам командуючий потрапив у полон разом з усім своїм штабом.
Здавалося б, Швеції слід було попросити миру, але вона продовжувала воювати. Це призвело до того, що росіяни почали один за одним здобувати фінські міста на півдні цієї країни. А в серпні росіянам вдалося блокувати в Гельсінгфорсі (сучасний Хельсінкі) 17-тисячний корпус генерала Бускета. Як не дивно, вся ця армія здалася, навіть не пробуючи дати росіянам справжнього бою. Недарма сучасники і свідки цих подій лише знизували плечима і делікатно називали поведінку шведів «настільки дивною, що нащадки навряд чи повірять повідомленням про цю війну».
Останньою кампанією цієї дивної авантюрної війни була морська битва (20 травня 1743) поблизу острова Корпо (в Балтійському морі). Тут шведська ескадра чисельністю в 19 кораблів зіткнулась з 9 російськими кораблями під командуванням капітана 1-го рангу Кайсарова. За всіма законами війни, росіяни повинні були б або втікати, або загинути під гарматним вогнем та абордажними атаками моряків адмірала Фалькенгрена. Але після 3-годинної артилерійської дуелі шведи і тут відступили, оскільки на КІЛЬКОХ кораблях почалися пожежі. В червні цього ж 1743 року між Швецією та Росією було укладено Абосський мир, згідно з яким до Росії відходили значні території на південному сході Фінляндії.
Хоча відбувалася ця війна на далекій півночі, проте й у ній прославилися донські козаки. Про це свідчить вручений (в жовтні 1743) війську прапор з написом: «За виявлену під час війни зі шведами службу, і для вчиненого з короною шведською вічного миру». Воювали в ній і кілька полків українського козацтва, але цей факт ще чекає своїх дослідників.