Анатолій Патрикійович Свидницький народився 3 липня 1834 року в селі Маньківцях Гайсинського повіту на Поділлі, в сім’ї бідного сільського священика. Його батько сам обробляв землю, не цурався простих селян, і дитинство священикового сина мало чим різнилося від дитинства селянських дітей. З малих літ майбутній письменник мав змогу ознайомитися з побутом, звичаями і повір’ями подільського селянства, засвоїти багатства народної мови, усної творчості. Близькість до трудового люду, просте демократичне середовище, в якому зростав, стали хлопцеві тією «школою правди і любові», яка вивела його на шлях служіння рідному народові.
У сина сільського священика, незаможного поповича, могла бути лише єдина, започаткована батьком робота — духовна. Оскільки малий Анатоль прагнув до науки, його на десятому році життя віддали до духовного училища (бурси) в містечку Круті, а через вісім років він вступив до Подільської духовної семінарії в місті Кам’янці.
І в бурсі, і в семінарії панував жорстокий режим. а вся премудрість схоластичної науки зводилась до тупого зубріння релігійних догматів та церковного богослужіння. Загальноосвітніх реальних знань такі навчальні заклади давали дуже мало, і це не могло задовольнити допитливого юнака. Все ж він і в семінарському курсі знаходив дещо корисне для себе, зокрема вивчення стародавніх мов — грецької, латинської старослов’янської та сучасних — французької, польської й болгарської. Шукав освіти й поза стінами семінарії: ознайомлювався з фольклорними виданнями, з українською й російською літературою. Великий вплив мала на А. Свидницького могутня поезія Шевченка.
Відгомін західноєвропейських революцій 1848 року, ідеї, проголошені Кирило-Мефодіївським братством та гуртком петрашевціву судові процеси над якими нашуміли по всій країні, а також настрої передової різночинної молоді, що 3іявилася на арені суспільної боротьби — все це не могло не позначитись на формуванні світогляду молодого А. Свидницького. Він уже не хоче та й не може йти проти власної совісті і за рік до закінчення курсу, всупереч волі батька, який навіть прокляв сина за відмову од духовної кар’єри, А. Свидницький кидає семінарію і вступав на медичний факультет Київського університету. Але внаслідок природного нахилу до гуманітарних наук він переводиться 1857 року на історико-філологічний факультет.