Антонович Володимир (1834-1908) — видатний український історик, етнограф, археолог Родом з містечка Махнівці Бердичівського повіту Київської губернії (тепер с. Комсомольське Козятинського р-ну на Вінниччині). Освіти набував у Київському університеті (в 1855 закінчив медичний, а в 1860 — історико-філоло-гічний ф-ти). З 1878 року був професором російської історії цього ж університету. Тривалий час був головним редактором Тимчасової комісії, що займалася дослідженням стародавніх актів та інших документів, котрі зберігалися в київських бібліотеках та архівах. В 1881 очолив Історичне наукове товариство Нестора-літописця. Основні роботи В. Антоновича, які стосуються історії козацтва, — «Исследование о казачестве по актам с 1500 по 1648 год» (1863); «Последние времена казачества на правой стороне Днепра по актам 1679-1716 гг» (1868); «Акты о гайдамаках» (1876). Иому також належить «Очерк истории Великого княжества Литовского (до смерти Ольгердта)» (1878); «Бесіди про часи козацькі на Україні» (збірка лекцій, 1897). Вважав, що в козацькому устрої найповніше зреалізовувалися засади української державності, що тяжіла до вічової демократії Київської Русі. У роки радянської влади був оголошений комуністами «українським буржуазним націоналістом», і праці його фактично були під забороною. Учнями його «Київської історичної школи» були такі відомі історики, як М. Грушевський, Д. Багалій.