Апостола Андрія Первозванного

Серед осінньо-зимових свят найбільше виділяється поетичністю й неповторністю одне з них — Андрія, чи як його іще називають у народі — Калита, котрий припадає на 13 грудня.Він вважається парубоцьким святом. Напередодні, себто 7 грудня, дівчата вже мали змогу відзначити обрядодіями свою покровительку — Катерину. Позаяк свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гуль, де юнаки і дівчата обирали одне одного для майбутнього подружнього життя.
Щоправда, дехто вважає, ніби вдавнину особливої різниці щодо «статевості» між цими святами не було, хіба те, що на Катерини складчину приносили дівчата, а на Андрія — парубки. Пізніше, коли свята охристиянизувались іменами святих, відповідно переорієнтувалась і їхня структура. Проте незаперечним є те, що це виключно молодіжні обряди.
Андрій Первозваний за церковними легендами — один із дванадцяти апостолів Ісуса Христа, брат св.Петра, проповідував у Криму, серед скіфів, а на місці, де пізніше виник Київ, він установив хрест.
Та суть народного святкування пов’язана з дохрестиянськими уявленнями, що в цей час сонце ховається від ворожих сил і прообраз сонця, напередодні дівчата випікали калиту — великого коржа з діркою посередині, прикрашали його зубцями, колосками, змащували медом. Присушену калиту підвішували стрічкою до сволока.
Увечері проти Андрія біля калити жартували, веселились. Учасники гри на коцюбі, як на коні, по черзі підстрибували, щоб вкусити коржа. В кінці дня калиту ділили: дівчата брали задаром, а хлопці давали їм гроші на стрічки.
А напередодні, в ніч на Андрія, парубки «робили збитки», в оселях, де жили дівчата. За це на них ніхто не ображався: «Бережи на Калиту ворота, а на Купайла колеса». Дівчата ворожили.