Апостол Данило (1654-1734) — визначний військовий і політичний діяч. Гетьман Лівобережної України (1727-34). Походив з Полтавщини, з козацького старшинського роду. Був людиною високоосвіченою, володів хистом полководця і дипломата. В 1689 перебував у складі делегації до Москви, очолюваної гетьманом І. Мазепою. Як полковник миргородський (1682-1734), спочатку приєднався зі своїм полком до гетьмана І. Мазепи, але в листопаді 1708 перейшов на бік Петра І. Брав участь у Прутському і Перському походах російсько-українських військ, воював у Лівонії (1701) та Польщі (1705). В 1727 був присутній під час коронування російського царя Петра II. Домігся (після арешту гетьмана П. Полуботка) виборів нового гетьмана та значно ширшої автономії для України.
У жовтні 1727, у Глухові, козацька рада обирає Д. Апостола гетьманом Лівобережної України. В ранзі гетьмана він провадить реорганізацію судової та податкової систем, а також системи землекористування. За його гетьманства з’явився кодекс законів «Права, за якими судиться малоросійський народ». Намагається поліпшити освіту і вибороти незалежність України. В 1733 Д. Апостол тяжко захворів, його паралізувало. Скориставшись його станом, російська імператриця Анна Іванівна ліквідувала український уряд, і всю владу в Україні передала князеві О. Шаховському. Помер Д. Апостол 15(17) січня 1734 і похований у Сорочинцях, у збудованій ним церкві.