Ольвію заснували переселенці з Мілета й інших іонічних міст у першій половині 6 ст. до н. е. В епоху свого розквіту – 5-3 ст. до н. е. – місто займало площу 50 га, а його населення становило 12-15 тисяч жителів. Архітектурні пам’ятки Ольвії повною мірою можна уявити лише за реконструкціями, оскільки вони майже не збереглися до наших днів.
Місто було захищене оборонними стінами та масивними квадратними вежами, основи яких дійшли до наших часів. Вулиці, які в основному перетиналися під прямим кутом, були бруковані каменем і битою черепицею, залишки яких можна бачити і зараз.
У центральній частині Ольвії розміщувалась агора – головна площа, оточена будівлями державної влади, театру, гімназії, суду. З північного боку до агори примикав теменос – священна ділянка з храмами Аполлона Лікаря, Аполлона Дельфінія та Зевса. Найбільш збережена частина пам’ятника – житлові квартали, найбагатші будівлі яких мали перистилі та парадні приміщення, прикрашені яскравими фресками й мозаїкою