Астраханський похід російських військ і козаків (1556) — похід, організований за наказом російського царя Івана Грозного, з метою з’ясування ситуації в Астрахані. На той час Астраханським ханством правив хан Дервіш-Алі, який прийшов до влади за підтримки росіян і певний час був їх союзником. Але в 1555 він вирішив остаточно зректися союзу з Росією і налагодив взаємини з Туреччиною та Кримським ханством. Оскільки до Москви надходили супротивні чутки щодо подій в Астрахані, Іван Грозний почав готуватися до чергового походу туди. Для цього він послав до Астрахані невеликий загін стрільців на чолі з воєводою Іваном Черемисиновим. Неподалік від Астрахані до них приєднався загін волзьких козаків отамана Ляпуна Филимонова (до 500 осіб). На цей час на загін козаків уже здійснив був напад передовий загін астраханських татар, але козаки розбили його і, дочекавшись прибуття стрільців (2 червня 1556), на невеликих кораблях-стругах, озброєних гарматами, подалися до Астрахані. Оскільки про розвідку Дервіш-Алі не потурбувався, то вирішив, що це насувається велике військо російського царя (як у 1552 воно насунуло на Казань), і що зі стін Астрахані він бачить передовий загін його. Замість того, щоб організувати оборону столиці, хан і весь його двір, у супроводі значної частини війська, просто втекли з міста. Дізнавшись про це, стрілецько-козацький загін майже без жодного пострілу увійшов до міста, жителі котрого змушені були виявити йому покору.
Через певний час хан Дервіш-Алі з’ясував, з ким він має справу, зрозумів, що зганьбився через свою лякливість, і діставши підмогу у вигляді невеличкого загону кримських татар (усього 700 шабель), спробував повернути собі столицю. Але було вже пізно, тим паче, що воєвода та козацький отаман зуміли налагодити взаємини з кількома ногайськими мурзами, які не бажали повернення Дервіш-Алі. Створивши власні загони, ці мурзи завдали йому поразки і при цьому захопили всі гармати, з якими той хотів штурмувати Астрахань. Відчуваючи, що вибити стрільців і козаків, які на той час отримали солідну підмогу, йому не вдасться, Дервіш-Алі, в сподіванні на кращі часи, подався до Туреччини. Цей похід був одним із перших, коли на міжнародну арену вийшли волзькі козаки.