Багалій Дмитро (1857-1932)

Багалій Дмитро (1857-1932) — відомий український історик. Академік ВУАН (з 1919). Належав до історичної школи В. Антоновича. Народився у Києві. Навчався в Київському та Харківському університетах. З 1883 був приват-доцентом кафедри російської історії Харківського ун-ту, з 1887 — професором цього університету. У 1906-1916 — ректор Харківського університету. З 1914 по 1917-голова Харківської міської Думи. З 1919 — голова історико-філологічного відділу ВУАН. Був завідуючим науково-дослідної кафедри історії України Харківського ун-ту. У роки радянської влади обирався віце-президентом АН УРСР, очолював Інститут шевченкознавства та Центральне архівне управління України. Один з дослідників творчості Т. Шевченка, автор передмов до деяких видань його поем «Кавказ», «Сон», «Єретик».
Історії козацтва торкався у своїх працях: «Нариси з історії колонізації і побуту степової околиці Московської держави» (1887); «Магдебурзьке право в Лівобережній Малоросії» (1892); «Українська старина» (1896); «Історія Слобідської України» (1918); «Нарис української історіографії» (1923-1925).