Бакланов Яків

Бакланов Яків (1809-1873) — генерал-лейтенант козацьких військ, походний отаман Донських козацьких полків Кавказу, один з найславетніших донських козацьких командирів, героїв «епохи Кавказьких воєн Росії». Походив з давнього козацького дворянського роду, зі станиці Гугнинської Війська Донського. Службу розпочав в 1824, рядовим козаком. Тривалий час служив у різних полках Війська Донського. В 1850 призначений командиром Двадцятого Донського полку, а в 1853 Височайшим указом його перевели до Кавказького корпусу, де він служив начальником кавалерії лівого флангу. На цій посаді Я. Бакланов перебував (уже в чині генерал-майора) до 1855 року. Штаб-квартира його розташовувалася в Грозному. Згідно з наказом головнокомандувача окремим Кавказьким корпусом, у 1855 він став начальником іррегулярної кавалерії, яка діяла на турецько-кавказькому кордоні. Здається, ця служба не дуже подобалася йому, оскільки вже наприкінці цього ж року він залишив діючу армію і подався у відпустку: спочатку на Дон, а згодом до Санкт-Петербурга. Відпустка тривала майже два роки, аж поки в лютому 1857 його не було призначено по-ходним отаманом Донських козацьких полків, які перебувають на Кавказі. З 1863 по 1867 він у службовому відрядженні в Вільно. Під час придушення Польського повстання Я. Бакланов «завідував Донськими полками Віленського округу». Тобто це слід розуміти так, що він займався постачанням цих полків, їх розквартируванням та іншими проблемами. Генерал Бакланов був одним із тих козацьких командирів, які брали безпосередню участь у придушені чеченського повстання під командуванням легендарного Шаміля. Досить сказати, що в липні 1845, за бій з чеченськими повстанцями в урочищі Шаухал-Берди, він був нагороджений орденом Св. Анни 2 ст. В липні 1846 він відбивав напад загонів Шаміля на фортецю Внезапну. Про те, як поводилися козаки в Чечні, говорить той факт, що Я.Бакланов був нагороджений шаблею за «…винищення аулів Махмуд-Юрт, Перхикан-Тала і Бенк-Которо». Саме за бої в Чечні він був удостоєний чина полковника. А в червні 1851 генерал Бакланов «винищив аул Дахин-Ірзац». Чин генерал-лейтенанта йому присвоєно в 1860, і теж за придушення повстанського руху в Чечні. За свою жорстокість і систематичне винищення чеченських аулів він дістав прізвисько «Даджал», тобто «Сатана». Горські стрільці не раз намагалися вбити його, але залишили на його тілі лише кілька поранень. У серпні 1904 ім’я генерал-лейтенанта, походного отамана Якова Бакланова, як «вічного шефа», було присвоєне Сімнадцятому Донському козацькому полку.