Бантиш-Каменський Дмитро

Бантиш-Каменський Дмитро (1788-1850) — український та російський історик і археограф. Народився у Москві, в родині відомого історика, керуючого архівом Колегії іноземних справ Миколи Бантиша-Каменського. Освіту здобував як юнкер Московського архіву колегії закордонних справ (з 1800) та в Московському університеті. В 1816 став чиновником з особливих доручень, а згодом очолював канцелярію військового губернатора князя Рєпніна, в Полтаві. Потім був призначений цивільним губернатором Тобольська (1825-1828), а в 1836 — губернатором Віленської губернії. За переконаннями своїми був російським монархістом. Чимало відомостей про українське козацтво міститься у його праці «Історія Малої Русі» (1822), а також у підготовленому ним збірнику документів «Джерела малоросійської історії» (1858-1859, у двох частинах). Його перу належить 5-томний «Словник достопам’ятних людей Російської землі» (1847); роман «Княжна Марія Меншикова» та довідкове видання «Біографії російських генералісимусів та генерал-фельдмаршалів» (у 4-х част., 1840).