Барац Василь Мартинович (нар. 28.09.1946, с. Перечни Закарп. обл.) — інженер. Учасник укр. руху опору. Жертва рад. каральної психіатрії (1974-75, 1981). Політв’язень рад. тюрем і концтаборів (1982-87). 4лен-засновник групи «Право на еміграцію з СРСР» (1977).
По закінч, військової інженерної школи в Києві служив в армії як інженер зв’язку. На поч. 70-х за глибокі розбіжності в тлумаченні маркс.-ленін. ідеології Б. звинув. у шпигунстві на ґрунті «бандерів. минулого».
Влітку 1974 за відмову визнати свою «провину» запроторено до психіатр, відділення Гарнізонного військ, шпиталю ім. Бурденка, де протягом 6 міс. проходив курс примусового лікування. 1975 після виходу з лікарні був звільнений з армії. Вдалося влаштуватися на роботу в Головному обчисл. центрі лісової промисловості. Уклав бюлетень інф-ції на допомогу тим, хто бажав емігрувати (33 с. самодруку). У травні 1977 звільн. із посади відділу «за скороченням штатів». Безпосереднім приводом звільнення були заяви й звернення Б. до офіційних парт, і держ. інстанцій щодо припинення кадебістських провокацій проти його родини, що належала до церкви п’ятдесятників. Вимагав позбавлення членства в компартії, до якої формально належав, і громадянства, щоб мати можливість покинути країну, оскільки «комунізм і релігія в СРСР несумісні». У відповідь його позбавлено парт, членства й спрямовано на примусову працю. 1977 разом із однодумцями вирішив заснувати Гельсінську групу під назвою «Право на еміграцію з СРСР».
19.02.1981, напередодні 26-го з’їзду КПРС, його знову силоміць запроторено до ПЛ в Москві. Через З міс. його виписано.
У серпні 1982 заарешт. у м. Рівному, де перебував у справах еміграційних документів. Його побито, перевезено до Ростова-на-Дону, де на знак протесту він утримував голодування ЗО діб. 28.03.1983 засудж. за «антирад. діяльність», зокрема за створ Гельс. групи «Право на еміграцію», на 6 р. таборів сув. режиму та З р. заслання. Етаповано на Київ, через Харків, Казань — до Пермського концтабору сув. режиму № 37 (Чусовський р-н). Тримали протягом місяця в одиночному ув’язненні. Мав стенокардію, кровотечу в легенях, хворі нирки й печінку, але потрібної мед. допомоги не отримував. Пропоновано покаятись і відмовитися від виїзду, відраджувати близьких. Б. не погодився.