Джерело: Енциклопедія українознавства. Париж — Нью-Йорк, 1955 (правопис збережено)
Барвінський Олександр (1847 — 1927), видатний педагог, історик, гром.-політ. діяч. З молодих років брав участь у гром. житті (львівська «Громада»). З 1868 учитель гімназії — в Бережанах, Тернополі; з 1888 проф. держ. учительської семінарії у Львові, 1891 — 1907 посол до віденського парляменту, 1894 — 1904 посол до гал. сойму, 1893 — 1918 чл. Гал. Шкільної Ради, 1917 — чл. австр. палати панів. З 1867 співр. «Правди». Під впливом Куліша створює серію підручників для укр. шкіл, м. ін. «Виїмки з укр.-руської літератури», «Вибір з укр. літератури», «Історія укр. літератури» (I — II, 1920 — 21). Автор численних ст. на пед. теми («Діло», «Шкільна Часопись», «Газета Школьна»). Як чл. Шкільної Краєвої Ради обстоював укр. інтереси в шкільництві. Заслугою Б. є запровадження фонетичного правопису в школах і терміну «укр.-руський» в підручниках. Б. розпочав вид. «Руської Іст. Бібліотеки» (1886). Активно працював у «Руській Бесіді», «Просвіті» (заступник гол. 1889 — 95), Укр. Пед. Т-ві (голова 1891 — 96). За його діяльної участи Т-во ім. Шевченка перетворено на Наукове Т-во. З 1899 — д. чл. НТШ. Рішуче борючись із москвофільством, Б. підтримував жваві зв’язки з Наддніпрянською Україною (зокрема поїздками до Києва) і Буковиною, інформував про укр. рух чужинців — чехів, сербів, німців в Австрії. В політ. ділянці виступив 1890 прихильником т. зв. «нової ери», що мала на меті досягти порозуміння між поляками і гал. українцями, які стояли на ґрунті австр. держ. ідеї, й дати їм можливість політ.-нар. і культ.-екон. розвитку, але політика «нової ери» успіху не мала. Однак Б. лишався далі на своїх позиціях, керуючи створеною ним Христ.-Суспільною Партією і редаґуючи щоденник «Руслан» (1897 — 1914). 1918 Б. був секретарем освіти й віровизнання в першому Держ. Секретаріяті ЗУНР. Після зайняття Львова поляками Б. відійшов від політ. життя