Басараб Дмитро Павлович (нар. 1920 на Івано-Франківщині) — учасник укр. нац.-визв. руху. Воїн УПА. Політв’язень рад. тюрем і концтаборів (1953-78).
Під час II Світової війни вивезено на примусові роботи до Німеччини. 1945 повернувся в Україну і вступив до лав УПА. Брав участь у бойових діях як кулеметник у складі сотні «Стаха» в чоті «Оріха» на теренах Зх України.
5.09.1953 заарешт. за участь у нац.-визв. б-бі. 12.11.1954 засудж. військов. трибуналом Прикарп. військ, округу в м. Станиславів (Івано-Франківськ) за ст. 54-Іа КК УРСР на 25 р. позбавлення волі. Відбував покарання в різних випр.-труд. колоніях СРСР. На поч. 1972 перебував у мордов. випр.-труд. установі, згодом перекинуто до Перм, табору № 35, а під кінець ув’язнення перебував у ВС-389/36, с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. Б. брав акт. участь у русі політкаторжан на оборону своїх прав. Б. — автор численних заяв і звернень на захист громадян, репресованих у СРСР за вільнодумство. У вересні 1975 у заяві на ім’я голови Президії ВР СРСР М. Підгорного вимагав визнати за ним статус політв’язня. Того року, після підписання СРСР Гельсінкських угод, надіслав заяву до Президії ВР СРСР про відмову від рад. громадянства й вимагав права на еміграцію.
24.02.1976 написав листа до Президії XXV з’їзду КПРС з протестом проти нелюдських умов утримання в рад. концтаборах і приєднався до одноденного голодування політв’язнів. За відмову забрати назад заяву та за «образу з’їзду» Б. покарано 9 добами карцеру, але його забрали до лікарні через новий серцевий напад. Б. хворів на заг. атеросклероз, двічі зазнав у таборах інфаркту. У січні 1977 члени Гельс. групи вимагали термінового звільнення Б. через тяжкий стан здоров’я. У травні 1977 в заяві до Ген. прокурора СРСР Б. вимагав допустити до Перм, концтаборів представників Міжн. Червоного Хреста, в жовтні приєднався до підписувачів Спільного звернення політкаторжан 36-ої зони до рад. делегації в Белграді — учасників Наради з пит. безпеки й співпраці в Європі.
1978 звільнено після закінчення терміну покарання. Повернувся на Івано-Франківщину, де й надалі зазнавав утисків через своє минуле політв’язня. Б. — інвалід II групи.