Батурин — столиця Гетьманщини (1669-1708), розташувався на мальовничому високому березі Сейму, притоці Дніпра.
Перші історичні відомості про це українське місто належать до початку XVI ст. Батурин ще за часів польського панування мав Магдебурзьке право, яке було підтверджене і за Гетьманщини. Містом управляв магістрат з виборними війтом і лавниками, бурмістром та райцями.
У 1669 р. за велінням царя Олексія Михайловича Батурин було визначено столицею Гетьманщини (Української Гетьманської держави), резиденцією лівобережного гетьмана Дем’яна Многогрішного.
За гетьмана Івана Мазепи Батурин був розбудований на зразок західноєвропейських столиць. Були зведені будинки старшин і величні храми в стилі українського бароко.
Мазепа особисто фундував будівництво церкви святої Трійці та монастиря св. Сави, а також зробив значні пожертви в батуринські храми, планував заснувати в Батурині університет. За гетьманування Мазепи населення міста зросло до 35 тисяч, розвинулась торгівля. Мазепа укріпив його, перетворивши в могутню фортецю. У гетьманській столиці відливали гармати, стояла генеральна армата. У 1708 р. батуринська фортеця мала 70 гармат.
Резиденція Мазепи була за містом, на Гончарівці. Це був пишний гетьманський палац з великими залами, устаткованими розкішними меблями, прикрашеними картинами та портретами визначних мужів Європи. У палаці містилася велика і дуже цінна бібліотека, найкраща в Україні: з інкунабулами, старовинними рукописами, раритетними, мистецьки оздобленими виданнями багатьма мовами. Зберігалася тут і колекція зброї, яка оцінювалась іноземцями як найкраща в Європі.
Навколо палацу був закладений чудовий парк.
Резиденція Івана Мазепи вражала чужоземців. У Батурині з королівською пишнотою приймали посланців з різних країн.