Безкровний Олексій (1785-бл. 1833) — генерал-майор козацьких військ, військовий (наказний) отаман Чорноморського війська. Один із найуславленіших отаманів Кубанського козацтва. Походив з давнього українського козацького роду. Батько його, Данило Безкровний, був обер-офіцером Чорноморського війська. Освіту О. Безкровний мав домашню. Людина виняткової фізичної сили, мужності та відваги, він вражав усіх, хто знав його, своєю самовідданістю в бою і своєю спритністю. Службу він розпочав в 1800, коли ще був п’ятнадцятилітнім. Брав участь у Закубанських походах проти горців, здебільшого, проти черкесів. 3 1811 він уже був хорунжим і командував загоном козаків, який відрізнявся особливою заповзятістю у боях з горцями. Наступного року, враховуючи виняткові старанність і безстрашність, О. Безкровного було підвищено в чині до сотника і, водночас, надано чин поручика гвардії, з переводом на службу в гвардію. Упродовж 1812-14 відзначився у боях з французами під час Бородінської та інших битв і дослужився до полковника. Про славу його свідчить той факт, що, як офіцер особливої хоробрості, він у 1813 був переведений до конвою імператора Олександра І. Після завершення війни з Францією, О. Безкровний повернувся зі своїм Дев’ятим козацьким полком на Кубань і знову почав здійснювати походи на горців, відбивати їх численні напади та придушувати заворушення. З 1823 по 1827 О. Безкровний зі своїм полком провів у Польщі, де контролював кордон між Царством Польським та Прусією. Після повернення в 1827 на Кубань, він був призначений командуючим усією Чорноморською кордонною лінією, а 27 вересня цього ж року Височайшим Указом Урядового Сенату його було призначено військовим отаманом Чорноморського війська (того ж року посаду було перейменовано: замість «військовий отаман», стали вживати термін «наказний отаман») — на цій посаді він і пробув до 1830. До речі, крім суто військових справ, отаман дієво займався викоріненням зловживань у військовій адміністрації краю. О. Безкровний зі своїм полком брав участь у війні з Персією та Туреччиною. За особливу відзнаку під час облоги Анапи, йому було присвоєно чин генерал-майора і нагороджено орденом Св. Георгія 4 ст. В «Хроніці гвардійських козацьких частин» (Довідковій книзі імператорської головної квартири) говориться таке; «Повернувшись з-під Анапи, генерал Безкровний здійснив ще дві експедиції зі своїм загоном на землю черкесів і винищив шість аулів. За військові відзнаки в цих експедиціях він був нагороджений золотою шаблею, прикрашеною діамантами та з написом «За хоробрість». У1831 році генерал О. Безкровний здійснив свою останню експедицію проти горців, які діяли під командуванням Цокомо. Залишившись під час бою наодинці з ціпим гуртом ворогів, він мужньо відбивався, вражаючи своєю силою та хоробрістю і козаків, і ворогів. Козакам ледве вдалося вирвати його з оточення горців. Після цього рейду О. Безкровний уже не випробував долю. Увесь зранений, стомлений війнами і походами, він зосередив свою діяльність на розбудові за Кубанню низки укріплень, своєрідних фортів. Одне з цих укріплень було назване Олексіївським, саме на честь отамана Олексія Безкровного. З якихось причин в останні роки життя у нього дуже погіршилися взаємини з князем Паскевичем і, після низки інтриг, його було позбавлено посади наказного отамана. Генерал Безкровний був досить заможною людиною. Перед смертю значні кошти він заповів на спорудження в Катеринодарі притулку для літніх та скалічених козаків. З часом такий притулок справді було збудовано. В серпні 1904року ім’я наказного отамана, генерал-майора Олексія Безкровного присвоєне Першому полку Кубанського козацького війська».