Березневі статті Богдана Хмельницького – комплексдокументів, що визначали політико-правовий статус Гетьманщини після Переяславської угоди (1654). Під час переговорів, що призвели до укладення угоди, московський посол, боярин Василь Бутурлін, відмовився скласти присягу від імені царя, яка гарантувала права і привілеї Війська Запорозького, української шляхти, православного духовенства та міщанства. Щоб отримати письмову гарантію, гетьман Богдан Хмельницький та його старшина склали так звані “Просительні статті” до царя, які відвезла до Москви делегація на чолі з генеральним суддею Війська Запорозького Самійлом Богдановичем-Зарудним та переяславським полковником Павлом Тетерєю.
Документ складався зі статей про привілеї, права і вольності Війська Запорозького та української шляхти і духовенства, встановлення козацького реєстру в 60 000 осіб, виплату платні старшині та фінансування Війська, утримання місцевої адміністрації та її право збирати податки, надання у користування гетьману Чигиринщини, право Війська обирати свого гетьмана, право гетьмана вести зовнішні зносини, невтручання московської влади у справи Гетьманщини, оборону від поляків і татар, утримання козацького гарнізону в Кодацькій фортеці.
У результаті переговорів у Москві (лютий 1654 року) козацькі умови були скорочені, а 14 (24) березня документ був ратифікований царем і боярською радою, ставши відомим як “Березневі статті”. Документ встановлював козацький реєстр у 60 000 осіб, фіксував розміри платні для урядовців, надавав козацькій старшині право користуватися млинами, підтверджував майнові права Київської митрополії та духовенства, зобов’язував московський уряд оголосити війну Польщі навесні 1654 року та організовував розміщення московських військ на кордоні між Гетьманщиною та Річчю Посполитою. Також передбачалося, що у випадку татарського нападу Гетьманщина і Московія виступатимуть спільним походом.
Статті стали визначальним документом у російсько-українських відносинах. Той чи інший їх варіант використовувався щоразу, коли вступав на посаду новий гетьман. З української точки зору, статті уособлювали договірні відносини між Гетьманщиною та царем.
Початкові статті 1654 року були суттєво змінені в 1659 році, коли Московія отримала право створювати гарнізони в усіх великих містах, а повноваження гетьмана щодо ведення зовнішніх зносин були урізані. Хоча автономія Гетьманщини була значно урізана, практика підтвердження козацьких “прав і вольностей” продовжувалася до 1687 року.