Берничук Аполлоній Олександрович (нар. 1942, Рівнен. обл.) — військовослужбовець. Учасник укр. руху опору. Політв’язень рад. тюрем і концтаборів (1970-82).
Походив із родини священика. Заарешт. 1970 під час спроби втекти із СРСР через Польщу, Чехословаччину та Угорщину, на той час служив у рад. армії. Т. р. засудж. військовим трибуналом за ст.ст. 64 і 70 КК РРФСР на 12 р. позбавлення волі. Йому інкрим. також «націоналістичні погляди», передусім — відокремлення України від Рад. Союзу. Під час обшуку знайшли «націоналіст. поезії» (експертна комісія «визначила» їх як такі, що написані Т. Шевченком). До 1972 відбував покарання в різних місцях позбавлення волі в СРСР. У липні т. р. переводиться з 19-го табору сув. режиму (Мордовія) до 36-ої зони пермських концтаборів (с. Кучино Чусовського р-ну). Карався разом із Є. Сверстюком, Л. Лук’яненком. Брав акт. участь у протест-них акціях політкаторжан проти нестерпних умов утримання в таборах, свавілля таб. адміністрації, у голодуваннях, влаштованих для надання статусу політв’язня. Б. — один із підписувачів послання Раді Національностей ВР СРСР, у якому автори вимагали дотримання конституц. прав для нацменшин, союзних і автономних республік, та клопотання укр. політ’язнів до ООН із проханням внести укр. питання до порядку денного Сесії Ген. Асамблеї ООН і вжити заходів, щоб прискорити звільнення України від рос. імперіалізму й окупації.