Битва під Жовтими Водами (1648) — перша велика битва Національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 рр.
Військо Речі Посполитої, кероване коронними гетьманами Миколою Потоцьким (великим) та Мартином Калиновським (польним), зібралося на Черкащині, щоб виступити звідти на Низ Дніпра й придушити виступ українських повстанців Богдана Хмельницького в самому зародку. Побоюючися виходу повстанців на «волость», вони розпорошили свої сили й тим самим обрали невдалу тактику воєнних дій.
Відіграла свою роль і недооцінка ворогом повстанських сил.
Отже, головні загони польського війська залишилися разом з обома гетьманами в Черкасах, а на Низ вирушила 21 квітня 1648 р. (за новим стилем) його менша частина, котра через деякий час також поділилася у Крилові. Одна група, чисельністю 4 тис. вояків, до складу якої входили й козаки-реєстровці Переяславського полку під командуванням сина М. Потоцького Стефана та комісара Речі Посполитої Яцека Шемберка, котрий виконував функції козацького гетьмана, рушила суходолом на Січ. Серед вояків був найславетніший у майбутньому польський полководець Стефан Чарнецький. Друга група (під командуванням осавулів Війська Запорозького Івана Барабаша та Іляша Караїмовича) складалася переважно з реєстровців шших чотирьох козацьких полків та 1200 найманців, разом — 5200 вояків. Реєстровці мали пливти байдаками по Дніпру й спускатися до Микитинської Січі, бо тільки таким шляхом можна було оволодіти січовими укріпленнями. За тиждень військо Стефана Потоцького досягли вододілу Дніпра й Інгульця і вийшло на береги степової річки Жовті Води.