Брюховецький Іван

Брюховецький Іван (р. н. невід.-помер 1668) — кошовий отаман Запорізької Січі, гетьман Лівобережної України (1663-68), російський боярин. Уперше згаданий в «Реєстрі Війська Запорізького» 1649, як старший служник Б. Хмельницького. Після смерті Б. Хмельницького супроводжував його сина Юрія Хмельницького до Києва, для навчання в колегії. В 1659 Ю. Хмельницький послав І. Брюховецького на Січ, наказавши формувати партію підтримки, яка повернула б йому, Ю. Хмельницькому, булаву. І. Брюховецький це доручення виконав. Після обрання Ю. Хмельницького гетьманом, не повернувся до нього, а три роки (1659-62) жив на Січі, здобуваючи авторитет серед козацтва. Був обраний кошовим отаманом (1661 -62), а потім і «кошовим гетьманом» (1662-63). Створивши досить впливову опозицію Ю. Хмельницькому, ніжинський полковник В. Золотаренко та полтавський полковник Я. Сомко почали інтриги проти нього та один проти одного, виборюючи право на булаву. При цьому обидва полковники старанно доносили один на одного у Москву. Цим і скористався І. Брюховецький. Прибувши до табору росіян, він посіяв підозру щодо обох. В 1663, на Чорній раді у Ніжині, за підтримки росіян, І. Брюховецького було обрано гетьманом. Після цього він наказав стратити всіх провідних суперників. Підписав, запропоновані Московією Батуринські статті (1663), в яких містилися значні поступки московітському уряду. Вів збройну боротьбу з правобічним гетьманом П. Тетерею. В 1663-64 рр. відбив спроби поляків захопити Лівобережжя. В 1665 одружився на доньці російського боярина і теж одержав боярське звання. Відтак передав російським воєводам майже всі державні функції в Україні. Згодом схаменувся, спробував підняти повстання проти російських військ, але козаки не підтримали його, а кілька полків перейшло на службу до правобережного гетьмана П. Дорошенка. Під час зустрічі двох гетьманів (на Полтавщині, поблизу Опішні) 7 (18) червня 1668 І. Брюховецького вбили йому ж таки підлеглі козаки.