Буджацька (Білгородська, Добрудзька) орда

Буджацька (Білгородська, Добрудзька) орда — татарська (ногайська) орда. Сформувалася в кінці XV на початку XVI ст., внаслідок розпаду в XV ст. Золотої Орди та поступового переселення багатьох ногайських родів (20-30 тисяч осіб) у межиріччя Дністра і Дунаю. Буджацька орда була підпорядкована намісникові Кримського хана («прибережному азі»), резиденція якого розташовувалася в селі Ханкишла (тепер Удобноє Б-Дністровського р-ну Одеської обл.). При цьому орда мала й власного правителя — сераскира. Територія орди поділялася на 5 улусів, в яких, за даними на поч. XIX ст., налічувалося 206 поселень (аулів). Буджацькі ординці здійснили безліч набігів на українські землі, грабуючи й випалюючи їх. Досить часто свої походи вони здійснювали спільно з Кримською ордою. В 1806, після вступу російських військ в Бессарабію, значна частина буджацьких ногайців була переселена в Таврійську губернію, де поступово розселилася на територіях сучасних Донецької, Запорізької, Херсонської та Дніпропетровської обл. Таким чином, Буджацька орда як державне (адміністративне) утворення перестала існувати. В 1812 році, за домовленістю між Росією і Туреччиною, понад З тисячі родів ногайців було переселено на територію Турецької імперії.