Будулак-Шариґін Микола Олександрович (нар. 22.04.1926, м. Харків) — технік. Учасник укр. руху опору. Політв’язень рад. тюрем і концтаборів (1968-78).
Під час II Світової війни вивезено до Німеччини, 1946 виїхав до Великобританії (Шариґіни — рос. родина, яка т. р. усиновила Б.). Закінчив тут технічну освіту, яку розпочав в Україні, й отримав диплом інженера електроніки. Після війни репатрійовано до СРСР. У 1947 як рад. військовослужбовець утік до британ. зони, звідки згодом виїхав до Великобританії. По закінченні студій працював торгів, представником фірми електрон, приладів. У вересні 1968, отримавши запевнення британ. і рад. урядів, що йому, як колиши, рад. громадянинові, нічого не станеться, він погодився поїхати з делегацією британ. техніків до СРСР. Тодішній міністр нафтохім. промисловості В. Фьодоров запропонував Б.-Ш. співпрацю з рад. розвідкою і отримав на те категоричну відмову.
20.09. заарешт., протягом місяця перебував на психіатр, експертизі в Ін-ті ім. Сербського. Було засудж. на 10 р. позбавлення волі за ст. 64 КК РРФСР, із них 2 р. тюрми за відмову «давати свідчення».
1973-76 покарання відбував у Владимирській тюрмі («за сукупністю засудів») і в 19-й зоні Дубровлагу. Потім — у 5-й, 13-й, 19-й зонах мордов. колоній, знову Владим. тюрма і знову 19-та зона. На знак солідарності з вимогами політв’язнів-вірмен 1975 став членом-прихильником Вірмен. Нац. Об’єднаної партії. Водночас вимагав перегляду власної справи як безпідставно засуджений. Б.-Ш. був акт. учасником б-би рад. політкаторжан за надання статусу політв’язня, підписував заяви, звернення до Президії ВР СРСР, міжн. гром, орг-цій про поруш. прав людини в рад. країні, брав участь у голодуваннях на знак протесту проти нелюдських умов у тюрмах і таборах, а також проти політ, репресій в СРСР. Зокрема, 12.01.1977 Б.-Ш. був учасником голодування з нагоди 5-х роковин арештів в Україні, влітку 1978 брав участь у т. зв. «Стоденній кампанії протесту» в 19-й зоні проти нац. дискримін. і проти примусов, праці. Неодноразово зазнавав репресій (запроторення до бараку посиленого режиму (БУР), до штраф, ізолятора (ШІЗО) і карцеру). Наслідком стали серцева недостатність, через гіпертонію мав II групу інвалідності (1975 її скасовано у відповідь на заяву Б.-Ш. з вимогою огляду британ. лікарями).
20.09.1978, по закінченні терміну ув’язнення, звільнено. Відмовився від рад. громадянства. 19.11 покинув СРСР і того ж дня прибув до Великобританії. Брав участь у прес-конференціях, мав виступи на радіо «Свобода», публікації в зх пресі.