Бузьке козацтво

Бузьке козацтво (козацьке військо, 1785-1798; 1803-1817) — сформоване 12 лютого 1785 року «з бузьких та інгульських поселених козаків і селян, викуплених урядом у бузьких поміщиків» (як стверджується у «Довідковій книжці Імператорської Головної квартири», в якій хроніка війська укладена за архівними документами). Спочатку це козацтво існувало в складі одного полку (1500 шабель), якого в червні 1786    було поділено на два полки: Перший і Другий Бузькі кінні полки. 5 листопада 1787    ці полки включено до складу Катеринославського козацького війська під назвою: Бузький полк Катеринославського козацького війська. Згодом цей полк виділено в окремий Бузький кінний козацький полк. 6 травня 1803 року цей полк, а також із 600-а болгарських переселенців, котрі жили на його території, «з доданням до них вихідців з інших південнослов’янських народностей», сформоване Бузьке козацьке війсью). Складалося воно з трьох полків, яким тоді ж, у травні 1803, вручено сотенні прапори. Відомо, що в 1786 двома полками бузьких козаків командували підполковник І. Касперов та майор Скаржинський. Підполковник І. Касперов був одним із засновників козацтва: саме він, ще в 1775 році, будучи майором, очолив Перший Бузький козацький полк, сформований для участі у російсько-турецькій війні і розселений на берегах Інгулу. А загалом Бузьке козацьке військо дислокувалося в межиріччі Мертвовод-Іигул. Ставка військового отамана знаходилася в с. Соколи (тепер це територія м. Вознесенська). Під час російсько-турецької війни бузькі козаки брали участь в боях під Очаковом, Бендерами, Акерманом, Кілією. Особливо відзначився полк бузьких козаків під час штурму в грудні 1790 Ізмаїла. Три полки цього війська брали участь і в російсько-турецькій війні 1806-12. В 1814 до складу війська зараховано великий загін «малоросійських козаків», котрі «віддавна жили на території Бузького війська». Козаки брали участь у війні проти армії Наполеона. Слід відзначити, що Перший Бузький козацький полк, за участь у здобутті Парижа, був нагороджений — в січні 1816 — Георгіївським штандартом з написом: «На подяку за визначні подвиги, виявлені у минулу війну в битвах під Вязьмою, Кроаном, Лао-ном. Арсисом». Згідно з указом від 8 жовтня 1817, Бузьке козацтво було розформоване, а козаки перетворилися на військових поселенців. На практиці це виглядало так: Перший і Другий Бузький полки були об’єднані відповідно з Третім та Четвертим Українськими уланськими полками і переформовані на Перший, Другий, Третій Бузькі уланські полки, у складі яких бузькі козаки й перетворилися на військових поселенців. Указ про ліквідацію війська призвів до повстання козаків, яке тривало понад З місяці і якого російським військам довелося придушувати силою.