Бучацький мирний договір

Бучацький мирний договір — договір, укладений 18 жовтня 1672 року між Річчю Посполитою і Туреччиною. Названий так за назвою міста Бучача (тепер Тернопільської обл. України). Цей мирний договір був спробою припинити тривалу (1672-1676) польсько-турецьку війну, під час якої козацьке військо на чолі з гетьманом Петром Дорошенком виступало союзником Османської імперії і воювало проти Польщі. Умови договору утворювали досить складну політичну ситуацію в Україні, оскільки все Подільське воєводство Речі Посполитої переходило під юрисдикцію Туреччини, а під булавою гетьмана Дорошенка залишалося лише Брацлавське воєводство та південна частина воєводства Київського. З усіх цих територій поляки повинні були вивести своє військо, одначе й гетьманський уряд України опинявся під протекторатом Стамбула. Втім, реальної чинності цей договір не набув, оскільки в квітні 1673 року польський Сейм відмовився ратифікувати його. Це рішення Сейму призвело до відновлення активних бойових дій, які тривали аж до 1676 року, коли обидві виснажені війною держави змушені були укласти новий, Журавненський, мирний договір, шо виявився більш сприйнятним для польських сенаторів.