Буша

Буша — в давнину містечко, а нині село Ямпільського району Вінницької обл. Мало вигідне географічне розташування, оскільки стояло на р. Марафі, при впадінні в неї р. Вушанки. Перші писемні згадки дослідники віднайшли в джерелах XVI ст. Ні точної дати появи міста, ні імені його засновника не з’ясовано, але припускають, шо це укріплене містечко було зведене князями Бучацькими, аби його гарнізон охороняв князівські маєтності від набігів ординців. В XVII ст., в часи Гетьманщини, Буша стала одним із форпостів української державності, центром Брацлавського адмінполку. В історію України Буша увійшла своєю героїчною обороною від польських військ. Почалася ця військова епопея в січні 1654, коли польські полки спробували штурмом здобути місто-фортецю, яке обороняв 6-тисячний козацький гарнізон. Одначе штурм не вдався, а козацький загін підмоги змусив поляків відвести свої війська. Так само невдало завершився для поляків і другий штурм, до якого вони вдалися в березні 1654. Нарешті, в листопаді того ж року під вали Буші підійшло 60-тисячне військо поляків, які вирішили здобути фортецю штурмами та тривалою облогою. їм протистояв 6-тисячний загін козаків на чолі з сотником Гречкою та загін міського ополчення. Після кількох штурмів, коли основна маса захисників Буші загинула, поляки увірвалися до міста. І тоді дружина сотника Зависного, на той час уже загиблого, спустилася в пороховий льох і висадила його в повітря саме тоді, коли його обступив великий гурт поляків. Після цього майже всіх жителів поляки винищили, а місто зруйнували. Подвигові гарнізону Буші присвячено чимало літературних творів, найвідомішими з яких залишаються повість Михайла Старицького «Облога Буші» та його драма «Оборона Буші». Після здобуття 1991 Україною незалежності, в Буші було створено осередок громадської організації «Українське козацтво».