Джерело: Енциклопедія українознавства. Париж — Нью-Йорк, 1955 (правопис збережено)
Біднов Василь (1874 — 1935), історик церкви, освітній і гром. діяч; з 1910 викладав у духовній семінарії в Катеринославі, де досліджував укр. старовину (редаґував «Летопись» Архівної Комісії) й керував «Просвітою». 1911 обраний доц. Київ. Духовної Академії і доц. Харківського Ун-ту, але не був допущений рос. владою до праці за активну укр. гром. діяльність; 1918 — 20 проф. Кам’янець-Подільського Ун-ту; 1922 — 28 проф. іст. церкви в УВУ та історії в Укр. Госп. Академії; член-основоположник Укр. Іст.-Філол. Т-ва в Празі; з 1928 проф. іст. церкви у Варшавському Ун-ті; д. чл. НТШ й багатьох ін. наук. орг-цій; на еміґрації ред. «Правос. Волині», співр. «Літ.-Наук. Вісника»; автор бл. 70 наук. праць з іст. церкви, освіти на Україні та Запоріжжя, гол. з них «Православная церковь в Польше и Литве» (1908).