(Джерело:Азбуковник: енциклопедія української літератури. Том 1, Філадельфія: Київ, 1969-1974. — 472 с. Правопис збережено)
Вакуленко Віктор (16. 12 1921-), підсов. письменник-прозаїк і драматист. Нар. в селищі Підлужне Харківської области в робітничій родині. Вчився в десятирічній школі, а з 1939 р. в Харківському університеті. Через рік перервав студії й пішов добровольцем на фінський фронт, де працював кулеметом і пером як кореспондент фронтових газет. На фронті був важко ранений і в 1941 р. повернувся додому інвалідом і працював в підпільній дрзгкарні для партизан. По закінченні війни продовжував студії в Київському університеті, які закінчив у 1950 р. і став на працю в редакції газети “Радянська Україна” та “Радянське мистецтво”. Потім ще вчився два роки на Вищих літературних курсах в Москві.
Писати почав у часі війни, писав оповідання й нариси, які друкувалися в фронтових газетах. Більше успіху мав із п’єсами, з яких перша, “Шлях до щастя”, йшла в Київському театрі транспорту в 1951 р. В наступні роки йшли на сцені й інші п’єси, як “Лірична комедія”, “Пісня серця” (друк, в 1957 р.), “Героїчна драма”, “Полтавська фортеця” (1957), комедія “Зоряні ночі” (1958) та збірка “ліричних комедій “Вийди дівчинонько” (1963). В 1967 р. вийшов його роман “Шукаючи цвіту палороті”. Критика оцінила роман як “сірятину”. В дійсності сірятиною були і всі його п’єси.