Валахія (Волощина) — князівство на чолі з господарем (Великим князем). Засноване в XIV ст. на землях, що є історичною областю Валахії, розташованою між Дунаєм та Карпатами. В свою чергу, ця історична область поділяється на два географічні та історико-етнічні регіони: Мунтенію (Мультянію) або Велику Валахію з центром у Бухаресті; та Олтенію, або Малу Валахію, з центром в м. Крайова, і меже-вим кордоном між ними слугує річка Олт.
З’ясовано, що в І ст. н.е. територія та населення сучасної Валахії входили до складу племінного союзу даків (Дакії). ВII-III ст., після завоювання римлянами, Дакія стала однією з провінцій Римської імперії. Історія її в IV-VI ст. сповнена подій, пов’язаних із нападами племінних об«єднань гунів та аварів. В ті ж часи в Валахії з’являються й слов’янські поселення, які, в поєднанні з гето-датським населенням в його романізованому вигляді й стали основою зародження Х-поч. XI ст. народності валахів, або, за слов’янською літописною традицією, «волохів». В Х-ХІУ ст. на Волощину хвиля за хвилею накочуються печеніги (Х-ХІ), половці (XII), а зрештою і монголо-татари (XIII).
Власне Румунія (Цара Роминяска, тобто «Румунська земля») сформувалася на початку XIV ст. Спочатку вона офіційно називалася Мунтенією, а згодом, за історичною традицією, — Валахією. Гартувалася ця держава в тривалій боротьбі за своє існування з поближніми державними утвореннями — Болгарією, Сербією та Угорщиною. У союзі з Молдовою утворилася Велика Валахія на чолі з монархом, що мав титул «господар», і посада якого була виборною, що, зауважимо, не сприяло стабільності в цій державі. В 1415 Волощина потрапляє в залежність від Туреччини і платить їй данину. Після масованого вторгнення турків в 1462 — вона перетворюється на залежне князівство, в якому володаря призначали в Стамбулі.
В українців і волохів були спільні вороги — Туреччина і Кримське ханство; крім того, значна частина валахів знаходила притулок на українських землях, рятуючись при цьому від османів. Відтак валахи приєднувалися до загонів українських повстанців і теж ставали козаками. А вже в 60-70 роки XVI ст., українське козацтво стає важливим військово-політичним чинником, який впливає на становище в Молдові та Валахії. Перший серйозний похід на Валахію козаки під проводом Д. Вишневецького здійснили 1563, далі були походи І. Свірчевського та І. Підкови. В 1594-95 в боях проти турків спільно виступають загони валахів, запорізьких козаків та козацько-повстанського війська С. Наливайка. Значний загін козаків діяв у складі війська валаського господаря Михая Хороброго і під час переможної битви з турками 1595, а також у ході визвольної війни валахів 1599-1601, коли, внаслідок успішних дій на військових та дипломатичних фронтах, М. Хороброму вдалося об’єднати Валахію, Молдову і Трансільванію, витворивши нове могутнє державне об’єднання.
Окрему сторінку у взаєминах Козацької України та Валахії було написано в часи Визвольної війни 1648-54 під проводом Хмельницького. Прагнучи створити анти-польську коаліцію, Хмельницький вів наполегливі дипломатичні переговори з господарем Валахії Матвієм Бесарабом (1634-54). Одначе в другій половині XVII ст.. по тому як Україна, виявилася у складі Росії, а Трансільванія — під гнітом Туреччини, Валахія не змогла й далі чинити належний опір Туреччині і змушена була підкоритися Стамбулові. Переломними для Валахії стали російсько-турецька війна та Адріанопольський договір 1829 року, внаслідок якого Валахія була звільнена від турецького гніту і набула своєї державності під протекторатом Росії. А вже 1859, об’єднавшись із Молдовою, вона утворила єдину державу, котра з 1861 явилася світові під назвою Румунія. А далі йде новітня історія Румунії, яка виходить за межі історії її взаємин з Козацькою Україною.