(Джерело:Азбуковник: енциклопедія української літератури. Том 1, Філадельфія: Київ, 1969-1974. — 472 с. Правопис збережено)
Василева Олена (20. 5. 1899 —), письменниця, перекладач, бібліограф, з професії вчителька романських мов. Нар. в містечку Срібному на Полтавщині в родині ін-женера-технолога. Вчилася на Вищих курсах у Петербзфзі і в Інституті чужих мов у Харкові, де пізніше залишилася викладачем романських мов. Крім того, працювала як перекладач з французької мови і перший переклад, з Віктора Гюґо, на замовлення ДВУ, вийшов у 1930 р. Потім перекладала твори Е. Золя і Марґеріт. Працювала теж як літературний редактор, бібліограф і лектор Інститту іноземних мов.
Після другої світової війни опинилася на еміграції в Німеччині і якийсь час учила французької мови в УТГІ в Мюнхені. З 1950 р. живе в Нью Иорку, де також працювала як викладач французької мови. Належала до товариства МЛА і співпрацювала в Бібліографічному комітеті в ділянці фран-цл^зької літератури. Для Інституту вивчення СССР в Мюнхені працювала над розвідкою “Українська наукова бібліографія пореволюційної доби”, яка вийшла друком у 1958 р. (“Український зібрник” ч. 12).
Пише оповідання, новелі, етюди й повісті. Друкувалася здебільша в таких емігрантських періодиках, як “Народне слово”, “Нові дні”, Наше життя”, “Вільна думка”, -Свобода” та “Овид”. В збірнику ОУП “Слово” за 1968 рік надрукувала розвідку про поета Сен Жон Перса. В 1962 р. виступила з першою повістю “Море житейськеє”, в якій змалювала трагічну долю української родини під час другої світової війни. “Про найбільш трагічні події й ситуації авторка вміє говорити без зайвої патетики, крикливих підкреслень та ораторської прози”. “Повість вирізняється високою внутрішньою культурою” (Б. Кравців). В 1967 р. видала другу книжку, до якої дійшли повість “Коли орбіти схрещуються”, 12 етюдів і спогади про найближчих осіб, з передмовою Б. Кравцева. Письменницю характеризує ощадність мистецького вислову, зв’язкий і ядерний стиль і добра літературна мова (Б. Кравців).