Васильківський Сергій

Васильківський Сергій (1854-1917) — видатний український пейзажист, живописець. Родом з м. Ізюма (тепер Харківської обл.) Освіти набував у Петербурзькій імператорській Академії мистецтв. В 1886-88 як пенсіонер (стипендіат) Академії мистецтв здійснив поїздку до Франції, де знайомився з творчістю західноєвропейських митців. Саме там він ностальгійно звертається до милих серцю пейзажів України, замальовки яких на багато років стають провідними в тематиці його творів. З 1888 осідком художника стає Харків, одначе він веде мандрівний спосіб життя, пішки подорожуючи Харківщиною, Полтавщиною та Запоріжжям.
Козацька тематика в творчості С.Васильківського засвідчена його картинами «Сутичка козаків з татарами» (1892), «Козачий пікет» (1888), «Сторожа запорізьких вольностей» (бл. 1890), «Козак у степу. Тривожні ознаки» (бл. 1905), «Козача гора» та «Козача левада» (1890). В 1900 в Харкові відбулася перша персональна виставка творів С. Васильківського, на якій було демонстровано 120 творів. Разом із художником М. Самокишем видав альбом «З української старовини» (1900). Відомо, що на замовлення Полтавського земства, він виконав три великоформатні мозаїчні композиції: «Вибори полковника Мартина Пушкаря», «Козак голота» та «Чумацький Ромоданівський шлях», але вони не збереглися, загинули під руїнами колишнього будинку Полтавського земства під час Другої світової війни.
Знаковою для творчого життя художника стала друга персональна виставка в Харкові (1912), де подано акварельні портрети Б. Хмельницького, П. Дорошенка, В. Кочубея та ще 24-х діячів Козацької України. До козацького набутку С. Васильківського належать і його роботи «Козак-Мамай» (1911), «Дума про трьох братів» (1915), «Похід козаків» (1917). Всього ж він залишив нащадкам майже З тис. мистецьких робіт. Мистецтвознавці відзначають психологізм письма С. Васильківського, сюжетність та реалістичність його творів, глибоке знання і талановите відтворення історичних подій та національних характерів.