Біографія: Що далі спливає час, то більше ми віддаляємося від тих подій, до яких безпосередньо був причетний Василь Сергійович Будник. Відбувається дивна річ.
Спочатку він був маловідомим широким колам громадськості, оскільки вся його діяльність була засекреченою. Навіть найближчі люди — батько Сергій Васильович та мати Емілія Йосипівна — так і не дізналися, що їхній син у 38 років став заступником головного конструктора С. Корольова, піонера вітчизняного ракетобудування.
Нині ж на відомості про його життя і діяльність уже впливає час. Здається, що все це було так давно, та ще й в колишній УРСР. якої вже більше 20 років не існує, тож можна і забути про все те, що супроводжувало існування цієї держави.
Однак життя і діяльність Василя Сергійовича були настільки яскравими, насиченими великими звершеннями, науковими досягненнями вітчизняного й світового рівня, що пам’ять про цю видатну людину ніколи не згасне.
Народився майбутній конструктор і вчений 1913 р. у с. Семенівка Новозибківського повіту Чернігівської губернії, у родині агронома. Це село має давні козацькі традиції. Засноване в 1680 р. сином гетьмана України І. Самойловима полковником Стародубського полку Семеном Самойловичем, воно має герб, на якому центральною є постать козака.
Навіть у своїй книзі спогадів «От штурмовиков ИЛ-2 до космических ракет» про роки життя до закінчення Московського авіаційного інституту Василь Сергійович нічого не повідомляє. Зібрана інформація свідчить, що в 1932 р. він закінчив архітектурний технікум і вже у 19 років почав працювати на будівельних об’єктах Москви, зокрема, був виконробом на будівництві Московського холодокомбінату. Однак мріяв не про кар’єру будівельника, а про польоти, тому вступив до Московського авіаційного інституту. Займався у студентському аероклубі, потім став льотчиком-інструктором — вчив літати інших на планерах та літаках У-2, УТ-1. УТ-2. Як писав відомий журналіст В. Платонов, «налетал тысячу часов, дважды участвовал в авиационных парадах в Тушино — признак растущего мастерства молодого летчика».
Після закінчення у 1940 р. з відзнакою MAI за спеціальністю «Інженер-механік з озброєння літаків» В. Будник працював інженером-конструктором у відомому авіаційному КБС. Іллюшина і брав участь в озброєнні літака-штурмовика ІЛ-2. який за його бойову міць німці називали «Чорна смерть. Як писав Василь Сергійович у своїх спогадах, йому довелося розробляти та випробовувати установку снарядів РС-82 і РС-132 на ІЛ-2.
Щоб зрозуміти бойову здатність цих літаків, наведемо свідчення самого В. Будника: «Мощным дополнительным оружием штурмовика стали ракетные снаряды РС-82 и РС-132, они крепились под крылом самолета. Прямое попадание РС-82 в танк выводило его из строя. Если РС-132 взрывался рядом — танк переворачивался»
За роботу 3 озброєння літака ІЛ-2 Василь Сергійович отримав свою першу урядову нагороду -медаль «За трудовую доблесть». Саме з роботи над реактивними снарядами Р-82 та Р-І32 почалося його зацікавлення ракетним озброєнням.
У 1943 р. В. Будник продовжив займатися ракетною технікою та питанням упровадження її в авіацію. На прохання Василя Сергійовича в 1943 р. його перевели до НДИ того ж наркомату авіаційної техніки, де він працював керівником групи в КБ. Варто зазначити, що цей інститут був створений на базі знаменитого науково-дослідного інституту (РНДІ). головним Інженером якого працював С. Корольов.
У 1945 р. В. Будника призначили членом міжвідомчої комісії з вивчення німецької ракетної техніки, яка була захоплена частинами Червоної армії. У серпні 1946 р.. після того, як розробки з ракетної техніки уряд визнав перспективними, у містечку Підлипки було створено НД1-88. в якому розробляли ракети і ракетні двигуши. Василя Сергійовича запросили на посаду заступника головного конструктора з конструкторських робіт КБ цього інституту, яке очолював С. Корольов. Як заступник головного конструктора КБ з питань створення керованих балістичних ракет. В. Будник брав участь у розробці та передачі на озброєння перших бойових балістичних ракет Р-1. Р-2. Р-5.
Для серійного виробництва цих ракету 1951 р. уряд прийняв рішення про створення на базі Дніпропетровського автомобільного заводу нового підприємства з виробництва бойових ракет. В. Будника було призначено головним конструктором КБ майбутнього ракетного гіганта. Він став одним із тих, хто започаткував розвиток сучасного ракетобудування в Україні.
1 серпня 1951 р. спеціальним автобусом із Підмосков’я до Дніпропетровська прибула група ракетників на чолі з Василем Сергійовичем. Почався новий етап його життя і діяльності.
З 1951 -го по 1954 р. у Дніпропетровську на заводі № 586 він обіймав посаду головного конструктора. Із приходом М. Янгеля. призначеного головним конструктором ОКБ-586 (КБ «Південне»), посів посаду заступника головного конструктора цього КБ.
Тут, у Дніпропетровську, наприкінці 1952 р. В. Будник ініціював і очолив проектні розробки бойової ракети на висококиплячих компонентах палива, здатної довгий час перебувати у заправленому стані, з повністю автономною системою управління. За його безпосередньою участю та під його керівництвом створено такі перші стратегічні ракети на висококиплячих компонентах палива, як Р-12. Р-14. Р-16. Р-36 з орбітальною та такою, шо розділяється, головними частинами, з наземним та шахтним базуванням. Під технічним керівництвом Василя Сергійовича відпрацьовано так званий мінометний старт моноблочної орбітальної ракети Р-Зб, що стала новим словом у ракетній техніці. За його плечима — розробка і випробування рухомого ракетного комплексу з ракетою комбінованого типу (тверде і рідинне паливо) тощо.
Як видатний конструктор. В. Будник зі своїми однодумцями створив декілька поколінь ракетно-космічних систем, аналогів яких світ не знав і які стали основою оборонного шита країни. У 1959 р. на їх базі було створено новий вид Збройних сил СРСР — Ракетні війська стратегічного призначення.
Василь Сергійович є одним із творців ракет-носіїів серії «Циклон». «Космос», супутників ДС-І. ДС-2 та ін. Він також зробив значний внесок у розвиток КБ «Південне», становлення та діяльність Інституту технічної механіки НАН України, створення та розвиток фізико-технічного факультету Дніпропетровського державного (нині — національного) університету. В Інституті технічної механіки він очолював ракетно-космічний сектор, де було розгорнуто дослідження з оптимального проектування ракетно-космічних систем. В. Будник — один із творців Дніпропетровської ракетно-конструкторської школи, його називають «патріархом ракетно-космічної техніки України».
З 1950-х рр. В. Будник викладав у Дніпропетровському університеті на фізико-технічному факультеті. Читав курс «Конструкції літальних апаратів». Він — професор Дніпропетровського університету (1962). член-кореспондент АН УРСР (1964), академік АН УРСР (1967).
Василь Сергійович — доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки України (1983), Герой Соціалістичної Праці (1959). лауреат Денінської премії (1960), нагороджений багатьма орденами і медалями, окрема орденом Трудового Червоного Прапора (1956. 1976). орденом Леніна (1959, 1961), орденом Ярослава Мудрого (2004). Йому присуджено медаль і премію ім. М. К. Янгеля (2004) та звання почесного громадянина м. Дніпропетровська.
Видатний учений і конструктор працював до останніх років свого життя — до 2СЮ-3 р. очолював Ракетно-космічний сектор Інституту технічної механіки НАН України. Помер 8 березня 2007 р. Похований на Запорізькому цвинтарі.