Велике Князівство Литовське

Велике Князівство Литовське — як держава, утворилося в XIII ст., увібравши в себе, крім суто литовських земель, території кількох князівств, що доти входили до складу Київської Русі. Вело боротьбу за своє існування з німецькими лицарями (в 1236 — битва біля Саулет, 1260 — поблизу озера Дурбе). За князювання Великого князя Гедиміна (1316-41), Велике Князівство Литовське стало сильною впливовою державою зі столицею у Вільнюсі. В 1385 об’єдналося з Польщею (Кревська унія) і великий князь Ягайло став королем Польщі. За князювання (1392-1430) Вітовта, територія князівства сягала берегів Чорного моря. У 40-х роках XV ст. у складі князівства були відроджені Київське і Волинське удільні князівства. Внаслідок Люблінської унії (1569) Велике Князівство Литовське, по суті, стає частиною Польщі. В роки Визвольної війни (1648-54) українським козакам доводилося воювати і проти литовських військ, що діяли і в складі польської армії, й окремими з’єднаннями (особливо на території Київщини та сучасної Бєларусі). Фактично Велике Князівство Литовське перестало існувати наприкінці XVIII ст., коли в 1795 р. більша частина його була загарбана Росією, решта, зокрема, території на лівобережжі Німану, — Пруссією.