Величко Самійло (бл. 1670-бл. 1728) — відомий козацький літописець, автор «Сказанія о войнє козацкой з поляками чрєз Зіновія Богдана Хмельницького», що відоме ще як «Літопис Величка». Родом з Полтавщини. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, володів кількома іноземними мовами. Був канцеляристом у генерального писаря Василя Кочубея. Служив (з 1704) писарем у Генеральній військовій канцелярії гетьмана України. 1702 брав участь у поході російсько-українського війська в Польщу, де воно виступало в союзі з королем Августом П. Після страти В. Кочубея (1708), С. Величка, як давнього приятеля Кочубея, було заарештовано. Після нетривалого ув’язнення, довгий час жив у Диканьці (тепер — Полтавська обл.), де вчителював і займався літературною працею. Події, відображені в «Літописі Величка» (див.), охоплюють період з 1620 по 1700 рр. При цьому літописець використовував вітчизняні, а також польські (зокрема, поему С. Твардовсько-го «Війна домова…») й німецькі джерела. Цінність літопису полягає ще й у тому, що він є чудовим зразком української книжної мови XVII ст. Назва основної праці С. Величка — 4-томна «Летопись событий Юго-Западной России в XVII веке» (К. 1848-1864), в якій головна увага приділяється визвольній боротьбі українського народу під проводом Б. Хмельницького.