За церковним календарем — це день перенесення мощів святого Миколи Чудотворця з Лікії до італійського міста Бар. У народі його ще йменують весняним Миколою. Згідно з повір’ям святий Микола — покровитель мореплавців, тому його особливо шанували козаки, коли вирушали у морський похід. Він оберігає людей від усіх стихійних негараздів, допомагає їм, весь час перебуваючи на землі. За давнім народним розумінням, здоров’я і силу людина бере безпосередньо від землі, мудрість — від неба. Звідси звичай у день весняного Миколи влаштовувати заздоровні обіди, що звуться микільщиною. Обіди ці відзначаються достатком та розмаїттям, основною обрядовою стравою вважаються млинці та вареники і сягають сивої давнини, коли наші пращури вшановували бога тваринництва — Велеса. Про це свідчить і той факт, що саме в цей день відбувається перший вигін коней на пасовиська. Популяризація Миколи Угодника має завдячувати печерському ченцеві Єфрему, який, обіймаючи посаду митрополита переяславського, в ХІ ст. ввів до церковного календаря це свято. До речі, будівництво першого шпиталю в Україні — то теж його заслуга.
Але найпишніше відзначали та й донині святкують гуцули, які влаштовували полонинський хід — перегін худоби на високогір’я. До нього горяни готувалися як до великого весняного свята. Зранку святково вдягнені люди вигонили корів до сільської левади, попереду йшов голова пастухів і два його помічники з трембітами. За ними — череда, а потім дорослі й діти. На околиці села жінки й діти поверталися додому, а чоловіки супроводжували худобу до пасовиськ, що були за кілька десятків кілометрів у горах. На полонині старший чабан кресалом розпалював «живий вогонь», який мав горіти до кінця сезону — до глибокої осені, коли полонинський хід повернеться додому. І було надзвичайно поганою ознакою, якщо з якоїсь причини переставав горіти цей вогонь.
Весняний Микола знаменує завершення та початок певних польових робіт, що залишилося в мудрих приповідках. Але були й такі, що стосувалися певних спостережень:
По Миколі не сій вівса ніколи.
До Миколи не сій гречки й не стрижи овечки.
До весняного Миколи не можна купатися ніколи.
Прийшов Миколай — коней випасай.
До Миколи нема добра ніколи.
Як не побачиш до Миколи колосу, то буде плачу й голосу.
Не хвались на Юрія посівом, а хвались на Миколи травою.
Після Миколи не пускай на сіножать коней ніколи.
Від Миколи до літа дванадцять приморозків.