Виговський Іван

Виговський Іван (р.н. невід.-помер 1664) — генеральний писар. Гетьман України (1657-59). Походив з давнього роду української шляхти. Місце народження не з’ясоване. За одними даними нібито походив з містечка Гоголів, що на Полтавщині, за іншими — з Овруцького повіту Київського воєводства, де його батько мав маєтності. Освіту здобував у Києво-Могилянській колегії. В 1630-40 рр. був юристом Луцького братського монастиря, керував справами луцького земського суду, служив писарем у канцелярії польського комісара, що правив в Україні від імені короля, як гетьман. У битві під Жовтими Водами (1648) перебував у складі польської армії, потрапив у полон до татар, але був викуплений Б. Хмельницьким. Після смерті Б. Хмельницького, виконував обов’язки гетьмана (наказного гетьмана) при неповнолітньому Юрії Хмельницькому. В 1657-59 був гетьманом України. Боровся за відродження незалежності України. У жовтні 1657 уклав оборонний союз зі Швецією. Відновив союз із Кримом. В 1658 розгромив опозиційні війська полковника М. Пушкаря, підтримувані Московією. У вересні 1658 уклав Гадяцький договір з Польщею, який викликав невдоволення значної частини козацтва та населення. В червні 1659 розгромив російські війська, що намагалися здобути облогою Конотоп (Конотопська битва). На раді в Білій Церкві передав булаву Ю. Хмельницькому. В 1664 розстріляний поляками. Заповідав поховати себе в Скиті Манявському (тепер Ів.-Франківської обл.), проте могили його не віднайдено. За іншою версією, похований в с. Йосиповичах Жидачівського р-ну на Львівщині. (Докладніше про це у моєму романі-есе «Гетьман Виговський — погляд із XXI століття»).