Паралельно до того підйому, який в двох останніх декадах XIX ст. переживала Галичина, прийшло в 90-их pp. теж до поважного зрушення у східній Україні.
Відбувалось це зрушення в дещо інших і соціально-економічних і внутрішньополітичних умовинах російської імперії, яка переживала напружені часи. Поглиблювалось невдоволення селянства, збільшувалось число мало- і безземельних селян; по містах зростала робітнича кляса, ферментував революційний рух. Такі обставини сприяли творенню нелегальних підпільних організацій у формі гуртків, братств, тощо.
І так у 1890 р. серед старшої молоді в гімназіях засновуються різні підпільні гуртки. У 1892 р. засновано Братство Тарасівців, якого метою було дбати про те, щоби українська мова панувала в родині, установах, в школах і обороняти права українського народу. Зокрема дуже активною була студентська громада в Київському університеті, а в 1897 р. відбувся у Києві з’їзд Громад. У 1899 р. у Харківському університеті гурток студентів, очолених Дм. Антоновичем, заснував Революційну Українську Партію (РУП), яка висуває гасло самостійності України. Ця партія об’єднала найактивніший елемент спосеред українського студентства. Вона заснувала теж видавництво революційної літератури в Чернівцях (на Буковині) і у Львові, та нелегально перевозила свої видання до Росії і поширювала між народом.