Власов Максим

Власов Максим (р.н. невід.-помер 1848). — Військовий отаман. Наказний отаман. Генерал-лейтенант, генерал від кавалерії. Походив з родини донського козацького старшини. Бойове хрещення дістав у сутичці з горцями. Брав участь у Польській кампанії (1792,1794), у війні з Францією 1806-1807. Тут, у Франції, у війні з Наполеоном, він служив під командуванням генерала М. Платова і вважався його учнем.
Під час Вітчизняної війни 1812 командував ар’єргардом корпусу генерала Платова, зокрема, відступаючи від Німану, безпосередньо стримував натиск французького авангарду. А під час битви під Малоярославцем та відступу Наполеона, навпаки, майже весь час командував козацьким авангардом. За битву під Ковно нагороджений орденом Св. Георгія 4 ст.
В 1813-14 роках воював у складі Російської армії в Германії та Франції, перебуваючи при цьому в корпусі генерал-ад’ютанта Чернишова. Повернувшись до Росії, був призначений походним отаманом донських козаків, які діяли в Грузії, а наступного року придушував антиросійське повстання, що відбулося в Імеретії та в Шир-ванському ханстві. З 1820 по 1826 командував Чорноморським військом, здійснив кілька походів проти закубанських черкесів. Відзначався під час цих нападів такою жорстокістю по відношенню до мирного населення, що, на вимогу черкеських князів, Військове міністерство змушене було віддати його під суд. Але в 1830 імператор помилував його і, на чолі загону козаків, послав до Польщі, для придушення повстання поляків. У Польщі він поводився з такою ж жорстокістю. В лютому 1831, в битві під містечком Вавр, він отримав вісім шабельних ран і дві рани пікою, і був винесений з поля бою непритомним, в 1836 призначений військовим отаманом Донського козацтва. При ньому було введено в дію нове «Положення про управління Донським військом». Розпочато переселення на Дон сімейних козаків з Першої кавказької лінії. Помер в станиці Усть-Медведицька, від холери. Там і похований.