«Вогнем і мечем»

«Вогнем і мечем» — роман (1882-84) видатного польського письменника Генрика Сенкевича (1846-1916). У ньому відтворено складні польсько-українські взаємини часів Хмельниччини. Публікація роману відбувалася у складні для Польщі часи бездержавності та роздробленості. Можливо, тому він був сприйнятий основною масою поляків на хвилі шовіністичної ненависті до українського козацтва, як до основного, на їхній погляд, чинника падіння Речі Посполитої, її знесилення, після якого вже не міг здійснитися задум «Великої Польщі від моря до моря», та й взагалі, Польща вже не могла повставати перед світом як могутня наддержава, якою вона на початку XVII ст. справді була. Роман «Вогнем і мечем» спричинився до різкого спалаху польського націонал-шовінізму, запалюючи шляхту на боротьбу за відродження Польщі.
Природно, що тогочасна українська критика сприйняла появу цього роману з обуренням. Одним із перших рішуче виступив проти викривлення Сенкевичем історичної правди та нагнітання ворожнечі між двома народами український науковець і публіцист Володимир Антонович, що засвідчено його статтею «Польско-русские отношения XVII в. в современной польской призме», опублікованій у п’ятій книзі за 1885 «Киевской старины». Таку ж позицію зайняв письменник О. Маковей, публіцист І. Мовицький та інші. Досить критично поставився до історичної правдивості цього твору і відомий польський письменник Б. Прус, якого підтримали кілька інших діячів культури, зокрема, П. Хмельовський. Проте осібну і, як на мене, наймудрішу позицію займав польський історик Ольгерд Гурко, який, по-перше, закликав не перебільшувати значення цього твору у визначені суті польсько-українських національних взаємин, а по-друге, пояснював, що, працюючі над романом, Г. Сенкевич виходив не зі свого власного упередженого ставлення до українців та їхнього козацтва, а з тих упереджених недостовірних фактів, якими наповнювали вітчизняну історію давні хроністи та сучасні дослідники. Як би там не було, а пристрасті навколо прочитання цього твору поляками й українцями, витлумачення його задуму, ідеї та долі історизму час від часу спалахують і в наші дні.