Войнаровський Андрій

Войнаровський Андрій (бл. 1680-1740) — відомий український козацький діяч. Племінник гетьмана І. Мазепи (він був сином рідної сестри Мазепи Олександри та шляхтича Яна Войнаровського). Полковник. В 1708, разом з гетьманом Мазепою, перейшов на бік короля Карла XII. Командував козацьким корпусом, який успішно діяв проти росіян в боях під Гадячем та під Веприком. Брав участь у Полтавській битві, після якої відступив з Мазепою та шведами до Бендер. Спільно з гетьманом П. Орликом намагався сформувати антиросійську коаліцію з Туреччини, Криму, Швеції та Польщі, з допомогою яких можна було б відродити українське козацтво та незалежність України. В 1716 був заарештований в Гамбурзі російськими агентами і переправлений до Петербурга. Відбував заслання в Якутську, де і помер. Став героєм поеми російського поета К. Рилєєва «Войнаровський» (1824).