Роки 1840-1850 були роками великого революційного піднесення в усій Європі і вони найшли сильний відгук так на східних, як і на західних землях України.
Серед інтелігентських верств зростає щораз більше зацікавлення історією свого народу, появляються етнографічні праці і збірки народних пісень. Ширяться філософічні ідеї Геґеля, Гердера, Шелінґа, організуються таємні товариства, які домагаються ліберальних реформ, домагаються конституції, скасування дворянських привілеїв, кріпацтва. В національнім житті вони домагаються визволення народів з-під чужої влади та створення власної держави.
Джерелом цих революційних зрушень стала передовсім Франція, де у 1830 р. вибухнуло повстання. В Швейцарії італійський революціонер Маціні творить організацію „Молода Європа’, а згодом „Молода Італія”, а дальше з’являються аналогічні організації: в Німеччині „Молода Німеччина», і у Франції „Молода Франція”. У 1831 р вибухає т.зв. листопадове повстання в Польщі і там на перше місце висувається творчість геніяльного поета Адама Міцкевича, що м.ін. теж пропагував ідеї слов’янського братерства.
Такий же національний рух започаткувався теж ще в 30-их роках на Правобережній Україні. Не зважаючи на русифікаційні шикани, прийшло тоді до пробудження української спольщеної шляхти, серед якої, під впливом ідей романтизму, прокидається зацікавлення народністю. Сприяли тому деякі польські письменники, які, зберігаючи польський патріотизм, почали цікавитись українською історією, фольклором, і це зацікавлення довело до створення т.зв. української школи в польському письменстві (А. Мальчевський, Б. Залеський, С. Гощинський), а дехто з них, як от Тимко Падура, почали писати українською мовою. А втім взагалі польська романтично-революційна література мала вплив на українську національну ідеологію.
Ці всі події мали свій відгомін і в Україні.
Після Харкова, де ще в двадцятих роках XIX ст. розпочався національно-культурний рух, прийшла черга на Київ, де в сорокових роках появились теж ідеї всеслов’янської федерації. Після здавлення польського листоподавого повстання, Київ став центром посиленої русифікації, проти якої почала виступати польська університетська молодь. І тут же українська молодь почала свою організаційну національно-освідомну роботу, а передовсім акцію за знесення кріпацтва і за національні права.
І тут, у колишній столиці України, постає другий, побіч Харкова, центр, що має назву київської романтики, з заснованим тут у 1834 р. Київським університетом.
Вплив європейської філософії на Україну (За книгою «Семчишин М. Тисяча років української культури. К., 1993»)