Врангель Петро

Врангель Петро (1878-1928) — відомий російський військовий діяч. Генерал російської армії. Походив з давнього аристократичного роду. Барон. Народився в м. Новоолександрівську Ковенської губернії (тепер Зарасай, Литва). Закінчив Гірничий інститут у С.-Петербурзі (1901). Служив (з 1901) в лейб-гвардії кінному полку, де в 1902 отримав чин корнета гвардії. Учасник першої світової війни. Був командиром Уссурійської дивізії, що діяла у Карпатах, у складі 18 корпусу російської армії (командир — генерал Кримов). Дивізія була сформована в основному з сибірських, амурських та уссурійських козаків. Брав активну участь у формуванні на Дону білої Добровольчої армії генерала А. Денікіна (1918). З березня 1919, після поразки Добрармії, був проголошений Правителем Півдня Росії. Командував Російською Армією, тривалий час утримував Кримський півострів та таврійські степи. У листопаді 1920 його Російська Армія, значну частину якої складали донські, кубанські, терські та інші козаки, зазнала поразки від Червоної Армії. Ще будучи Правителем, він відкидав будь-яке співробітництво з урядом Української Народної Республіки, не визнавав приналежність Криму до України й рішуче обстоював ідею «єдиної і неподільної Росїі». В еміграції продовжував очолювати російські білогвардійські військові та цивільні формування й організації. Створив Російський Загально-Військовий Союз (1924). Помер у Брюсселі. За однією з версій, був отруєній. Похований у Белграді (Сербія).