Книга належить до найвизначніших надбань людської цивілізації. Завдяки їй ми отримуємо доступ до знань, ідей, духовних і моральних цінностей, розуміння краси й творчих досягнень людини. Книга — це вікно у світ культурного різноманіття, міст, що з’єднує різні цивілізації у часі та просторі.
Даниною поваги до книг, авторів, тих, чий внесок сприяв соціальному та культурному прогресу людства, ста,то запровадження Всесвітнього дня книги та авторського права. Головна мета свята — привернути увагу державних органів і широкого загалу до книги як джерела отримання знань, засобу комунікації, що залишається основою активної освіти й критичного мислення, не зважаючи на стрімкий розвиток більш складних джерел інформації.
Ідея відзначення Всесвітнього дня книги виникла в Міжнародній асоціації книговидавців і була запропонована урядом Іспанії на розгляд ЮНЕСКО. І на 28-й сесії Генеральної конференції цієї організації (25 жовтня — 16 листопада 1995 р.) було засновано Всесвітній день книги та авторського права, який, починаючи з 1996 р., щорічно відзначаться 23 квітня.
А вторське право було додано до формулювання назви свята за пропозицією Російської Федерації, оскільки наприкінці XX ст. різко зросли масштаби використання результатів інтелектуальної діяльності. Одним із найважливіших досягнень стало впровадження всесвітнього символу авторського права під час організованої в 1952 р. конференції ЮНЕСКО. Саме там було ухвалено Всесвітню конвенцію про авторське право на літературні, наукові й художні твори. У грудні 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про авторське право і суміжні права», який пройшов експертизу фахівців, дістав позитивну оцінку європейських експертів. Закон набув чинності 29 березня 1994 р. З його прийняттям було створено авторське правове поле, яке в цілому відповідає міжнародним нормам.
Чудова традиція святкування Дня книги виникла в Каталонії, де 23 квітня, у День Святого Георга, традиційно дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також було заведено дарувати книги близьким. Однак вагомішою причиною для вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народились або померли 23 квітня. Наприклад, М. де Сервантес, В. Шекспір, Л. де Вега, М. Дрюон, М. Вальєхо, В. Набоков, а також Григорій Тютюнник, В. Земляк, О. Гаврилюк, В. Кухта, А. Курков.
У Всесвітній день книги та авторського права, який святкують у 190 країнах світу, вся спільнота — і ті, хто читає, і ті, хто пише, видає та продає книжкову продукцію. — складають програми різноманітних заходів. Відбуваються зустрічі з авторами, читання уривків з улюблених книг, усілякі конкурси, акції на захист друкованого слова, фестивальні читання, розпродаж книг тощо. Деякі країни з нагоди цієї дати видають одне з найпопулярніших видань і безоплатно роздають його відвідувачам книжкових магазинів.
Досить оригінально святкують День книги в Іспанії — безперервно читають «Дон Кіхота» М. де Сервантеса. Читці змінюють одне одного протягом 48 годин. У Києві цього дня літератори організовують автопробіг під гаслом «Ударимо автопробігом по безкнижжю та нехлюйству».
Успіх Всесвітнього дня книги та авторського права залежить, насамперед, від підтримки всіх зацікавлених сторін: авторів, видавців, педагогів, бібліотекарів, суспільних і приватних інститутів, гуманітарних неурядових організацій та засобів масової інформації. У кожній країні в ролі організаторів святкування виступають національні комісії ЮHECKO, клуби ЮНЕСКО, центри та асоціації, асоційовані школи й бібліотеки, а також усі, хто бажає взяти участь у популяризації книг по всьому світу, вшануванні їх авторів.
Щороку, за ініціативою ЮНЕСКО, обирають всесвітню столицю книги, в якій упродовж
року проводяться заходи міжнародного масштабу. Такими столицями вже були: Мадрид (2001), Александрія (2СЮ2). Нью-Делі (2СЮЗ). Антверпен (2004). Монреаль (2005). Турин (2006). Богота (2007), Амстердам (2008), Бейрут (2009). Любляна (2010). Буенос-Айрес (201 1). У 2012 р. естафету прийняв Єреван. До складу відбіркового комітету входять представники Міжнародного союзу видавців. Міжнародної федерації книгопродавців. Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ і ЮНЕСКО.
Історія книги тісно пов’язана зі створенням і розвитком писемності. Як матеріал для письма у різний час використовували керамічні пластини (Месопотамія. IV тис. до н. е.). сувої папірусу (Єгипет. 1 тис. до н. е.; Греція, V-ІV ст. до н. е.; Рим. ІІІ-П тис. до н. е.). З II тис. до н. е. набула поширення книга у вигляді кодексу (скріплених аркушів пергаменту), а з XIII ст. у Європі основним матеріалом став папір.
Серед величезної кількості книга одна, котра вже кілька тисячоліть перебуває в центрі уваги людських поколінь. Це Біблія, яку ще називають Книгою Книг, — стародавня збірка різних за формою та змістом релігійних і світських творів, написаних у період з VIII ст. до н. е. по II ст. н. е. Значну частину Біблії становить написаний давньоєврейською й частково арамейською мовами Старий завіт, який визнають християни та іудеї, меншу — написаний давньогрецькою Новий завіт, котрий визнають лише християни.
В Україні найдавніші рукописні книги з’явилися в часи Київської Русі із запровадженням християнства. У першій половині XI ст. князь Ярослав Мудрий при Софійському соборі заснував скрипторій (майстерня для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Саме звідти вийшли такі найдавніші рукописні пам’ятки, як Остромирове Євангеліє (1056-1057) та Ізборники Святослава (1073; 1076).
Важливими осередками книгописання були також Чернігів і Переяслав. У X1V-XV1 ст. в Україні було створено визначні пам’ятки писемності; Київський псалтир (1397), Пересопницьке Євангеліє (1556-1561). Крехівський апостол (після 1563).
Поступово на українських землях набуло поширення книгодрукування, внаслідок чого виробництво рукописних книг почало занепадати. І хоча книги, переписані від руки, з’являлись і у XVIII ст., і у XIX ст., це явите вже не мало такого масового характеру.
На території Києво-Печерської лаври багато років діє Музей книги і друкарства України.
В його колекції — зібрання книг кирилівського й латинського шрифтів, виданих в Україні в XVI-XVIIІ ст. (близько 700 кириличних стародруків), рідкісні іноземні видання. Зокрема, унікальними перлинами є; перша українська друкована книга — «Апостол» І. Федорова (львівське видання 1574 р.), головна праця першодрукаря — «Острозька Біблія» (1580-1581 рр., два примірники), перше повне видання Біблії церковнослов’янською мовою, прижиттєві друки видатних діячів української культури XVII ст. — Л. Барановича, Й. Галятовського. П. Беринди, І. Гізеля. П. Могили.
Особливе місце серед цінних фоліантів займає «Патерик Печерський», уперше виданий церковнослов’янською мовою у друкарні Києво-Печерської лаври в 1661 р. Книгу занесено до світових каталогів особливо цінних і рідкісних видань. У колекції музею зберігаються два примірники цього вітчизняного бібліографічного шедевру.
На сучасному етапі розвитку цивілізації книга залишається одним із найефективніших інструментів передання інформації з усіх сфер людської діяльності. У більшості цивілізованих країн постійно приділяють увагу питанням достатньої кількості національного книжкового продукту, інформуванню про наявні в продажу та ті. що друкуються, видання, а також популяризації книги і читання серед різних вікових категорій населення.
В Україні у сфері книговидання і книгорозповсюдження нині є багато проблем. За даними Книжкової палати України, наприклад у 2011 р.. було надруковано близько 23 тис. назв книг і брошур загальним тиражем 45.5 мли примірників, тобто на одного жителя країни припадала лише одна книга. Цей показник є дуже низьким порівняно з іншими країнами світу.
Недостатня кількість українських друкованих видань негативно впливає на мовно-культурне середовище країни. Вітчизняний книжковий ринок більше ніж на 90% заповнений російськомовними виданнями. Невирішеними залишаються питання поінформованості населення про наявну на ринку вітчизняну продукцію, а також розбудови книготорговельної мережі. Це позбавляє видавництва можливості реалізовувати друковану продукцію та отримувати обігові кошти для нарощування виробництва, що, у свою чергу, сприяло б наповненню книжкового ринку вітчизняною продукцією.
Зважаючи на проблеми, що існують у вітчизняному книговидавництві, потребу популяризації творчості українських письменників, необхідність поповнення фондів бібліотек, на державному рівні в останні роки було вжито низку відповідних заходів, що передбачали, зокрема реалізацію Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 роки (2003). Програми випуску друкованої продукції «Українська книга» та ін.
Відповідно до Указу Президента України від 16 грудня 2(Х)9 р. № 1058 започатковано щорічну премію Президента України «Українська книжка року» з метою відзначення авторів, видавництв та видавничих організацій, які зробили значний внесок у популяризацію української книги та розвиток вітчизняної видавничої справи в Україні.
Велику роль у цій справі відіграють різноманітні книжкові конкурси, рейтинги.
Найпотужнішим літературним змаганням в Україні € Міжнародний конкурс романів, кіносценаріїв. п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова». Це проект меценатів Тетяни та Юрія Логушів. Його метою є підтримка новітньої української культури, пошук нових імен, видання найкращих романів, стимулювання й сприяння сучасному літературному процесу, кіно й театру і, як наслідок, — наповнення українського ринку повнокровною конкурентоспроможною літературою, а також якісними кіносценаріями й п’єсами. За час існування (з 1999 р.) широкому загалу читачів було відкрито понад 250 імен нових авторів.
Щороку (починаючи з 20СЮ-го) оголошуються імена лауреатів Всеукраїнського рейтингу «Книжка року», який має велике значення як механізм іміджевої підтримки вітчизняної книжки. Відзначаються видання різних жанрів: українська і зарубіжна класика та сучасні твори, жанрова, науково-популярна література, публіцистика, драматургія, твори для дітей та юнацтва тощо.
Серед інших рейтингів книг, що проводяться в Україні. — «Найкраща книга Форуму видавців», «Книга року ВВС» та ін.
Популяризації української книжки сприяють і книжкові виставки-ярмарки. За прикладом країн Західної Європи дедалі частіше такі заходи проводяться в Україні, зокрема в Києві. Львові. Одесі та Харкові. Найбільшим серед них є книжковий ярмарок і міжнародний літературний фестиваль — Форум видавців у Львові (з 1994 р.). який, згідно з Указом Президента України. має статус національного. У 2012 р. учасниками ярмарку стали 764 українські та іноземні видавництва, видавничі й книготорговельні організації. виробники та розповсюджувачі електронних видань, програмного забезпечення, аудіо- та відеопродукції. Серед учасників також були громадські організації, літературні агенції, культурні центри та фонди.
Українські видавці представляють свою продукцію й на зарубіжних форумах — у Франкфурті-на-Майні, Лейпцигу, Москві, Мінську, Варшаві та ін. Одним з найбільших є Франкфуртський книжковий ярмарок. У 2012 р. українська книжка була представлена на ньому єдиною національною експозицією, яка складалася з книжкових новинок вітчизняних видавництв, а також книг, випущених останніми роками за бюджетною програмою «Українська книга».
Зміни, які принесла із собою цифрова ера, привели до введення в загальне користування електронної книги, до якої читач дедалі частіше звертатиметься. Нині вже очевидно, що довідкові електронні видання мають певні переваги: розгалужену систему пошуку, перехресні посилання… Те саме можна сказати і про підручники для вищої школи — не випадково багато вишів уже тепер активно займаються підготовкою електронних навчальних видань. Зовсім інше питання — дитяча книга, для якої надзвичайно важливою є матеріальна, предметна форма, що несе в собі додаткове навантаження: ігрове, розвиваюче тощо. Залишатимуться запитуваними і високохудожні. подарункові та бібліофільські видання, які розглядаються передусім як предмети матеріальної культури.
Отже, традиційна книга не приречена на вимирання. Надзвичайно важливо, що при читанні людина стикається не тільки зі змістовою складовою книжки, а й з матеріальною — папером того чи іншого ґатунку, палітурним матеріалом, форматом видання — тим, чого нема в електронних пристроях. Усе це в сукупності з художнім оформленням створює відповідну емоційну атмосферу, яка є дуже важливою для читача.
Сьогодні в Україні успішно продовжуються кращі традиції книговидавництва і випускається немало гарних книг, що відзначаються високою культурною й естетичною цінністю. З-поміж них почесне місце посідає факсимільне видання видатної пам’ятки історії та культури — Пересопницького Євангелія, яке випустив Видавничий дім «АДЕФ-Україна». Це комплект із двох книг у шкіряних палітуфках. оздоблених металевими пластинами. Оправу виготовлено зі шкіри з елементами декору — реконструкція старовинного окладу, що не зберігся. Для відтворення повнокольорових пергаментних сторінок Євангелія знайдено папір, що повністю відповідає пергаменту за своїми тактильними властивостями і фактурою. Наклад видання — 1000 примірників. Перша книга вийшла у 2008 р., а в 2011-му ВД «АДЕФ-Україна» надрукував нову сучасну українську редакцію книги під назвою «Пересопницьке Євангеліє. Витоки і сьогодення», шо має на меті полегшити читачеві, який не володіє церковнослов’янською і староукраїнською мовами, сприйняття стародавнього тексту.
Унікальним є колекційне видання «Кобзаря» Т. Шевченка з авторськими ілюстраціями (видавець Корбуш, 2008). Двотомник у шкіряній палітурці із золотим тисненням міститься у футлярі з коркового дерева. Наклад книги — 1000 примірників.
Надзвичайно цікавим виданням е й ілюстрована історія українського козацтва «Україна — козацька держава» (видавництво «Емма», 2004). Великоформатна книга містить 5 175 світлин оригіналів документів, мап. стародруків, рукописів, клейнодів, зброї та одягу, творів графіки, живопису, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, історичних ландшафтів, пам’яток архітектури та ін. Унікальне фундаментальне видання є ще й зразком поліграфічного мистецтва. Його французька складена палітурка ручної роботи комбінована з натуральних шкір. Обкладинка оформлена об’ємними візерунками ручного тиснення. інкрустована натуральними каменями, композицією з гальванопластики «Козак» з посрібренням. Унікальний подарунковий шкіряний футляр-підставку розписано вручну рельєфним шрифтом. Обріз книги поліровано і пофарбовано вручну. Тираж видання — 15 номерних примірників. Книга отримала Гран-прі VII Всеукраїнського рейтингу «Книжка року», відзнаку XII Форуму видавців у Львові (2005).
Такі книги — з оригінальним дизайном, елементами філігранної ручної роботи, вишуканими ілюстраціями, бездоганним друком на папері найвищої якості — є гордістю української видавничої справи.