Вівташ Юрій Сергійович (нар. 8.08.1951, с. Китайгород Царичанського р-ну Дніпроп. обл.) — журналіст, прозаїк, публіцист. Учасник укр. правозах. руху.
Зазнавав психіатричних переслідувань (1977). Співзасновник самвидавного журн. «Пороги» (1988).
1968-70, по закінч. Китайгород. СШ, працюв. ред-ром багатотиражки р-ну «Чап-линський» у Дніпроп. обл. Вже відтоді викликав «зацікавлення» своєю літ. д-стю в «компетентних» органів. 1970 вступив на ф-т журналістики Москов. ун-ту. 1972 відpax. з ун-ту (як виявилося пізніше, за ініціативи дніпроп. кадебістів). З 1972 працював літ. працівником р-ній г. «Нові рубежі» в смт Кринички Дніпроп. обл. Головний засадничо-світоглядний та авангардний за формою твір В. «Черные одуванчики» (рос. мовою), як «особливо небезпечний», дніпроп. кадебісти направляли на експертизу до Москви, цей твір поширювався в самвидаві в Росії, Україні та за кордоном (надруковано лише 1992 в латвійському незал. ж. «Родник», переклади укр. мовою його фрагментів у ж. «Україна» та «Сучасність» (1991)). 1975 звільнено з роботи за матеріали, що мали виразно «антикомуніст.» та модерніст, наповнення. У середині 70-х познайомився з братами М. і Б. Горинями, 3. Красівським, О. Заливахою, Я. Лесівим, потоваришував з І. Сокульським. Це сприяло переходу В. до україномовної творчості, ще більш нац. усвідомленого світосприйняття. Неодноразово у його помешканні влаштовували обшуки, було жорстоко побито в Дніпроп. (мав переломи і струс мозку). Працював бетонярем у місцевому Царичан. райкомунгоспі. 1980 і пізніше у нього роблено багато обшуків, було вилучено тексти, листи, документи, особисті речі, у березні 1982 знову жорстоко побито в Дніпроп. 1983-87 працював в одній з дніпроп. р-них бібліотек. 1988-90 разом із групою однодумців, поетів та художників, створив один із перших в Україні незал. літ.-мистецький та громад.-політ. ж. «Пороги» (ред. І. Сокульський), який мав значний резонанс в Україні та поза її межами. Тоді ж долучився до створ, в Дніпроп. перших осередків НРУ, т-ва «Просвіта», першої громади УАПЦ, був членом обл. Комітету порятунку Дніпра і Придніпров’я. 1988 з Р. Лишою кілька разів брав участь у зібранні УКК в Києві. З 1991 появлялися його публіцист, матеріали в г. «ЛУ», «Укр. слово», мав публікації в ж. «Образотворче мистецтво», «Артанія», «Дзвін», «Сучасність», «Світовид». З 1992 мешкав у Києві. 1992-99 працював членом редколегії та формував дизайн всеукр. православної г. «Наша віра». Від поч. 1990-х підтримував творчі зв’язки з членами Нью-Йорк. групи поетів.
Загалом творчість В. ґрунтується на певному модерністсько-християнському світогляді з помітним впливом екзистенціалізму, дискурсу сюрреалізму. В. був автором новаторських мистецьких робіт.