Вільні волзькі козаки

Вільні волзькі козаки. Перша згадка про цих козаків датується 1560 роком. Утворилися вони з різного «біглого люду», котрий селився у пониззі Волги, в районі Царицина. Значна частина цих козаків займалася грабіжництвом, переймаючи купецькі каравани та нападаючи на купецькі кораблі. Щоб убезпечити важливі торгі-вельні шляхи по Волзі та вздовж її берегів, царський уряд послав війська під командою стольника Івана Мурашкина, які в 1577 перебили або розвіяли масу цього розбійницького козацтва. Частина козаків отамана Нечая вийшла в Каспій, досягла Персії, де й залишилася. Менша частина заявила про свою вірність уряду, припинила розбійницькі напади і в 1591 взяла участь у поході російських військ проти ногайського князя Шемхала Тарковського. Близько 1610 волзькі (вільні волзькі) козаки зникають. При цьому зафіксовано, що значна частина їх була переселена на Царицинську лінію поселень та укріплень і перетворилася на царицинських лінійних козаків.