Вільні військові поселенці

Вільні військові поселенці — селяни, які внаслідок Визвольного війни під проводом Б. Хмельницького (1648-54) були визволені з-під гніту шляхти і здобули собі статус вільних військових поселенців. Ці люди не мали права називатися козаками (хоча формально й називалися ними) і становили значну частину населення Гетьманщини. Маючи землю, реманент та інше господарство, поселенці платили податок на утримання гетьманського війська та гетьманської адміністрації, забезпечували продовольством та фуражем охотницьке (наймане) військо. Села, якими були заселені поселенці, перебували в підпорядкуванні Військового Скарбу Гетьманщини й управляли ними призначені представники гетьманської адміністрації. Одначе після смерті Б. Хмельницького та з настанням часу Великої Руїни, права військових поселян почали порушуватися. Лише в 1652-1708 сотні сіл вільних поселенців було передано в приватну власність козацьким старшинам, російським дворянам та новій українській шляхті. До середини XVIII ст. в усій Гетьманщині залишилося лише якихось 5 тис. дворів. Після скасування Гетьманщини припинили своє існування і вільні військові поселення з їх поселенцями.