Вінницький (Кальницький) полк

Вінницький (Кальницький) полк — адміністративно-територіальна та козацько-військова одиниця у складі Гетьманської України. Був сформований влітку 1648, одразу по тому, як територія майбутнього полку виявилася під контролем козацько-повстанських військ Б. Хмельницького. Першим полковим центром було м. Кальник (тепер с. Пальник Іллінецького р-ну на Вінниччині). Того ж року з Кальницьким полком злився Животівський полк. Згідно з гетьманським реєстром, 1649 у Каль-ницькому полку налічувалося 19 сотень, центрами яких були містечка: Кальник, Тетіїв, Животов, Іллінці, Погребища, Вінниця, Немирів та інші, а чисельність козаків, які постійно перебували під прапором, сягала трохи більше 2 тисяч шабель. З 1653 полковим центром стає Вінниця, відтак і полк починає іменуватися Вінницьким. На цей час в адмінполку налічувалося 62 села і містечка. Оскільки полк був прикордонним і на його території точилися бої з польськими військами та з ордою, що з’являлася з-за Кодими, то незабаром військові й економічні сили його були підірвані, населені пункти розорені, кількість населення різко зменшилася. Відтак 1667, після передачі Росією Правобережної України під протекторат Польщі, Вінницький полк було розформовано, а його сотні передані полку Брацлавському. Серед керівників цього адмінполку дослідники називають імена полковників О. Вінницького, І. Федоренка, О. Гоголя (одного з предків письменника М. Гоголя), прославлених полководців І. Богуна та І. Сірка. Відомо, що в часи гетьмана І. Мазепи була спроба відродити цей полк, але вона не вдалася. В наш час, в Незалежній Україні, на території, що належала тоді до Вінницького (Кальницького) полку, діють осередки кількох Всеукраїнських козацьких організацій.